Художній музей показав, чим Вінниця схожа на Ригу

17 черв. 2014 18:16

Новини Вінниці Культура

Культура

ГР

Головний редактор

До 5 липня у салоні мистецтв Вінницького обласного художнього музею діє фотовиставка «Рига - культурна столиця Європи. Місто і люди»

Поки українці ще не домоглися безвізового режиму із країнами Європи, вінничани мають нагоду здійснити віртуальну подорож до однієї із найкрасивіших столиць Європи - красуні Риги. Цього року саме латвійське місто, історична частина якого внесена до Світової спадщини ЮНЕСКО, носить звання «культурної столиці Європи». І цілком заслужено!

Витончена архітектура та гармонійне поєднання різних стилів, багата та цікава історія, латвійська гостинність і оригінальність сучасних культурних заходів - ось те, що щороку заманює до Риги мільярди туристів зі всього світу. І після відвідин кожен назавжди закохується у це магічне місто.

- Подорож до Риги - це один з найяскравіших моментів мого життя, - розповідає 59-річна вінничанка Надія Іщук. - У 19 років, як студентка Вінницького технікуму електронних приладів, я їздила на практику до Латвії. Звісно, усі ми тоді пережили справжній культурний шок! Вражаюча середньовічна Стара Рига, казковий Ризький замок, величні пам’ятники, неймовірно красиві будиночки, вузькі звивисті вулочки і затишні храми із золотавими півниками на дахах - у Ризі хочеться роздивлятися кожен сантиметр. Особисто я завжди мріяла повернутися у це місто хоча б іще раз, адже його красу просто неможливо забути!

Старовинна "Домка" - в обіймах сьогодення (2009)

Офіційно вважається, що Ригу у 1201 році на березі мальовничої річки Даугави заснували тевтонські лицарі. Незважаючи на те, що гострий погляд кінематографістів знаходив тут і куточки середньовічної Франції, і вікторіанського Лондона, і Німеччини 40-х років XX століття, Рига завжди залишалася містом зі своїм неповторним обличчям.

Показати вінничанам найцікавіші міста Риги на музейній виставці запропонував відомий вінницький поет, письменник, перекладач та журналіст Віктор Мельник, який на додачу виявився ще й талановитим фотографом. У латвійській столиці митець був чотири рази, востаннє - у травні цього року під час святкування Днів Європи, тож у експозиції об’єднав найсвіжіші фото зі знімками, зробленими у 2009-2010 роках. На відкритті виставки 6 червня мала бути надзвичайний і повноважний посол Латвійської Республіки в Україні Аргіта Даудзе, проте дипломат приїхати не змогла, тож замість неї вінничан вітала перший секретар латвійського посольства Лігіта Давидова.

Наступного дня після відкриття виставки Віктор Мельник написав у своєму Facebook:

- Тепер нарешті можу сісти за переклади!

А друзі та прихильники почали поздоровляти його із першою фотовиставкою.

- Щиро радію. Мені дуже подобалися ваші фотографі. Тепер вони виставляються. Це велика праця і майстерність! - написала Олена Садловська.

У своїх інтерв’ю Віктор Мельник зізнається, що усі його подорожі мають «відвертий професійний колорит». Письменника, в першу чергу, вабить усе, що пов’язане з тамтешнім мистецтвом слова, а не так із пам’ятними місцями, де обов’язково треба «відмітитись». Зокрема, під час перших гостин у Ризі, він обійшов майже всі літературні музеї, а от усередині знаменитого Домського собору так і не побував.

- У записниках Альбера Камю є слова, що подорожі – це велика наука, яка дозволяє нам ліпше пізнати себе, і я міг би ці слова за ним повторити: принаймні для мене вони актуальні. Я не колекціонер вражень, який хвалиться світлинами з подорожей: «Оце ось попереду я, а ото маленький позаду – Колізей». І тому в мене небагато подорожей, але кожного разу я ретельно готуюсь до них і справді відкриваю нові великі світи, і до них хочеться повертатися знов і знов, - розповідає у своїх інтерв’ю Віктор Мельник. - У 2009 році доля несподівано занесла мене в Латвію. Потім я там побував ще двічі, зацікавився країною і народом, став почитувати латиських письменників і навіть спробував зайнятись латиською мовою.

Своїми враженнями від цьогорічної подорожі до Риги Віктор Мельник поділився із вінничанами у статті «Свято, яке завжди з тобою», яку написав для «Вінницької газети».

- Рига одразу пізнавалася за своїм неповторним карнавальним стилем, витоки якого сягають ще середньовіччя і який зберігся до сьогодні, - пише у статті Віктор Мельник. - Коли мій автобус рушав в аеропорт, то організатори саме знімали огорожу марафонської дистанції. А я думав про те, що їду з Риги вчетверте, а хочеться тут побувати і вп’яте, і вшосте, і в-енне. Тому що Рига, як і Париж, - це свято, яке завжди з тобою.

Внутрішня галерея Домського собору (2014)

У своїх фото Віктору Мельнику вдалося передати неймовірну атмосферу Риги. Декілька десятків знімків, які до 5 липня прикрашатимуть салон мистецтв художнього музею, знайомлять глядачів не тільки із найвизначнішими місцями Риги, а й головною її окрасою - колоритними людьми. Як і раніше, рижани понад усе люблять веселитися, переодягатися у середньовічні костюми і займатися спортом, що підтверджує ризький марафон, який щороку збирає чималу кількість учасників та глядачів.

- А ви помітили, що Рига у чомусь схожа на Вінницю? - звернули увагу «ВИННИЦА.info» під час оглядин виставки музейні працівники. - У нас багато подібних будівель та й башти схожі...

Цією ідеєю-підказкою обов’язково радимо скористатися під час огляду виставки! Знаходити подібне і порівнювати Ригу із Вінницею - неймовірно захоплююча справа!

Виставка фотографій Віктора Мельника «Рига - культурна столиця Європи. Місто і люди» у рамках міжнародного мистецького проекту "Riga-Vinnytsa-2014" відкрита для відвідувачів до 5 липня. Вінницький обласний художній музей (вул. Соборна, 21) по будням працює з 9.00 до 18.00. Субота та неділя - вихідні.

Для довідки

Віктор Мельник народився 5 жовтня 1958 року в селі Краснопілка Уманського району на Черкащині. У 1975 році переїхав до Вінниці, де вступив на радіотехнічний факультет Політехнічного інституту. Після першого курсу залишив навчання і вступив на віділення української мови і літератури філологічного факультету Вінницького педагогічного інституту.

З червня по грудень 1980 р. після звільнення з армійської служби працював на Колимі в Магаданській області в геологорозвідувальній експедиції радіометристом, трактористом, помічником бурового майстра.

З початку 1981 року повернувся до Вінниці, працював у Коло-Михайлівській восьмирічній школі, Вінницькому районному будинку піонерів, редакції газети «Колгоспна зоря», редактором в обласній науковій бібліотеці ім. Тімірязєва, на радіоламповому заводі.

У 1984 році закінчив навчання в педагогічному інституті. У 1986–1992 та 1994–1998 рр. працював кореспондентом обласної газети «Комсомольське плем'я» (згодом «Панорама») та в інших виданнях: «Вінницька газета» (1993–1994), «Вінницькі відомості» (1997–2003), «День» (1999), «Згар» (2000–2003), «Україна молода» (2002-2010).

Перші вірші Віктора Мельника були надруковані 1975 року в газеті «Уманська зоря». Публікувався в періодиці, написавши майже 400 тільки літературно-критичних статей, рецензій, передмов. Автор і укладач понад 20 книжок і кількох перевидань.

Поетичні збірки: «Просто вірші» (1991), «Вишуки» (1992), «Вибрані ночі» (1999, 2006), «Ескізи на воді» (2011), «Трильярди сонетів» (2011); книги віршованих літературних пародій «Кнопки для крісел» (1994) та «Браття во хвості» (1997); детективний роман «Двійник невідомого контрабандиста» (2005); історико-літературний нарис «Тор Ланге. Життя і творчість» (2001); літературно-критичні книжки: «Віддзеркалення» (2006), «Рефлекси» (2009), «Відближення» (2010); документальні, публіцистичні та есеїстичні книжки: «Долі в інтер'єрі історії» (2006), «В пам'яті авторучки» (2007), «Тридцять кримінальних історій» (2007), «П'ятдесят кримінальних історій» (2008), «Мешканці вибуху»(2010).

Упорядник книг «Микола Трублаїні. Великим сибірським шляхом. Вибрані публікації 20-х років» (2000), «Тор Ланге. Під небом Еллади» (2000), «Петро Крижанівський. У Чорнокуті. Новели». Автор перекладів з англійської, німецької, шведської, данської, чеської, польської, латиської, болгарської, грузинської, білоруської, російської мов. Окремим виданням у його перекладі з англійської вийшла книга Джона Фаулза «Арістос» (2003), з білоруської — збірка сонетів Фьодара Ястраба «Мозаїка буття» (2013).

Поезії перекладались на болгарську, польську, грузинську, чеську, російську мови. 2013 р. в Болгарії у перекладі на болгарську вийшла книжка «Ескізи на воді» («Ескизи върху водата»).

Нагороди і почесні звання: лауреат Подільської літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» (1995), Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського (1998), ім. Михайла Коцюбинського (2006), Івано-франківської літературної премії ім. Ярослава Дорошенка (2013). Його поетична збірка «Трильярди сонетів» (2011) включена до «Книги рекордів України» за «унікальну експериментальну спробу розширити до універсалізму традиційний поетичний арсенал класичної формисонета».