Хто наробив "Кіпішу" у вінницькому Немирові

Звістка, що на немирівському заводі Української горілчаної компанії Nemiroff відбувся штурм швидко поширилась через деякі вінницькі засоби масової інформації. Проте, чи так це було насправді, хто ж постраждав під час подій на підприємстві 1 липня та чому там були задіяні правоохоронці ЗМІ "сором’язливо" промовчали. Однак, свідками тих подій були не тільки ті журналісти, що писали "Nemiroff узяли штурмом: з дубинками, щитами, матами і кров'ю", а більше сотні працівників заводу, яким набридло сидіти понад місяць без роботи й жодних перспектив щодо свого майбутнього та дивитись, як на їхніх робочих місцях "розминають кулаки" завезені кремезні хлопці, які згодом були одягнені у чорну уніформу "Охорона". Для них, до речі, у Немирові навіть житла не знайшлось, жили у двох великих військових наметах прямо біля виробничих цехів.

Усі події, що відбувалися у Немирові 1 липня могли б пройти спокійно та без залучення правоохоронців, якби частина власників Nemiroff, які безпідставно та без дотримання чинного законодавства й усіх юридичних моментів, прописаних в установчих документах, звільнили керівника Аллу Глусь з посади генерального директора компанії, а потім за допомогою "нової охорони" захопили завод, не чинили опір діям Державної виконавчої служби, яка прибула на підприємство для примусового виконання рішення суду про поновлення на посаді керівника УГК Nemiroff.

Так, о пів на шосту до воріт підприємства у супроводі кількох машин міліції під’їжджає головний державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Олександр Белза. Він має примусово виконати рішення Немирівського районного суду про поновлення Алли Глусь на посаді генерального директора компанії Nemiroff, яке підтверджене ще 21 червня ухвалою Апеляційного суду Вінницької області й підлягає негайному виконанню.

Проте, держвиконавця "вже чекають" на заводі: усі прохідні закрито, а парадні скляні двері, що ведуть до адміністративного корпусу, ще й підперті зсередини двома величезними ломами.

Звістка про появу біля дверей Алли Глусь у супроводі міліції та держвиконавця швидко розходяться серед працівників підприємства, які вирішують на власні очі пересвідчитись, що на заводі буде встановлено законний порядок й він, врешті-решт, запрацює. І біля воріт Nemiroff потроху збираються працівники. А у цей час через тоновані вікна добре видно, що зсередини за подіями навколо прохідної заводу уважно спостерігає не один десяток людей. А на самій прохідній йде якась метушня, й можна розгледіти, що з приміщення у двір виносять щось велике. Аби не допустити виносу документації, чи обладнання, без якого завод не зможе працювати, його співробітники швидко беруть в облогу усі виходи.

- Позвіть кого-небудь з керівництва, - звертається до охорони держвиконавець і чує у відповідь, що робочий день на підприємстві вже завершено (хоча офіційно він має закінчитися о 18-й годині), нікого з керівництва на підприємстві немає.

На іншій вантажній прохідній, йому вже говорять інше: "Зачекайте, зараз до вас вийдуть". Хоча, за законами "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження", охорона підприємства не має права не пропускати на територію представника державної виконавчої служби, що прибув для примусового виконання судового рішення з виконавчим провадженням. Проте, хіба "спортивним хлопцям", що поселилися у наметах на заводі є діло до дотримання закону? Їм же за це не платять, а платять за виконання вказівок тих, хто їх винайняв.

І хоча Олександр Белза у цьому випадку має повне право за законом звернутися до правоохоронців, які з ним прибули до підприємства із вимогою про усунення перешкод для здійснення роботи, він намагається уникнути силового розвитку подій та зачекати.

А зачекати йому доведеться не мало-не багато, а майже чотири години. І тільки тоді, коли "нова охорона" підвезла до воріт "кишенькові ЗМІ", один з співвласників - Віктор Кіпіш - у супроводі найнятого юриста з дніпропетровської юридичної агенції "Абсолют", яка за довіреністю представляла інтереси Юрія Сорочинського, близько 21:20 виходять за ворота, щоб "тактовно" відправити держвиконавця "погуляти до понеділка".

- Яка причина, що ми так довго чекали, поки ви вийдете до нас, - запитує судовиконавець Олександр Белза у Віктора Кіпіша й отримує коротку й цинічну відповідь: "Пили каву".

Уважно прочитавши лист виконавчого провадження та розписавшись про його отримання представниця Юрія Сорочинського разом із Віктором Кіпішем кажуть представникові держави, що в нього нічого не вийде: "Робочий день закінчився". Вони демонстративно відходять від дверей та сідають у машину, всім своїм виглядом показуючи, що у судовиконавців не вийде потрапити до приміщення підприємства.

А в цей час ситуація біля входу стала вкрай напруженою – окрім представників з обох сторін корпоративного конфлікту разом із своєю охороною, до скляних дверей підтягнулися близько сотні працівників підприємства, для яких подальша доля Nemiroff має пряме відношення до їх добробуту та заробітку. Міліція теж не дрімає й підтягує до парадних дверей бійців спецпідрозділів "Беркут" та "Грифон". Більше того, заступник начальника Немирівського райвідділу міліції вголос закликає всіх дотримуватись громадського порядку й не допускати його порушення. Але, все ж таки, нерви не витримують у цій тисняві й скляні двері розбиваються під людським натиском. І через розбиті двері на територію заводу забігає з десяток кремезних хлопців.

Міліція діє миттєво. "Грифон" блокує розбиті двері, а "беркутівці" виводять з приміщення та кладуть на землю із десяток приватних охоронців, що опинились у холі заводу. Після того, як міліція навела лад та заблокувала можливість розвитку будь-яких силових дій, на територію заводу близько 21:45, нарешті, потрапляють держвиконавець Олександр Белза із чинним керівником Nemiroff Аллою Глусь та у супроводі кількох правоохоронців. Вони піднімаються на третій поверх адмінбудівлі, де знаходиться службовий кабінет генерального директора, щоб, нарешті, виконати судове рішення. Проте, цього вечора їм це так і не вдалося здійснити, адже двері кабінету були замкнені, а замки замінені. У цей час міліція бере під свою охорону усю територію заводу й виводить за його межі охоронців приватної охоронної фірми "Глад", яку залучив нелегітимний керівник Юрій Сорочинський для участі у захопленні й подальшої охорони підприємства.

- Неможливо змінити думку власника. Власник не бажає бачити Аллу Глусь на посаді генерального директора компанії, - обурюється Віктор Кіпіш, відповідаючи на запитання журналістів щодо мотивів цього конфлікту, але так і не зміг аргументувати рішення про зміну керівника у той час, коли Nemiroff став найбільшим виробником міцного алкоголю в Україні.

Проте, залишившись без силової підтримки з боку бійців "Гладу" Віктор Кіпіш разом із своїм оточенням не втручається у події, що відбуваються на заводі. Він постійно телефонує своїм соратникам, інформуючи їх про те, що сталося й намагаючись застосувати "телефонне право" у вирішенні конфліктної ситуації.

Ну, а поновленій на посаді керівника Nemiroff Аллі Глусь після вимушеного місячного простою у роботі, довелося "закачати рукава" й терміново запускати виробництво, адже на полицях магазинів продукція компанії починає зникати.

- Протягом доби ми провели повну інвентаризацію і з 4 липня запустили виробництво, - говорить Алла Глусь, яка вражена цинізмом своїх партнерів по бізнесу. – За цей час дуже багато втрачено, але ми повністю відновимо ритмічне виробництво й довіру наших партнерів.

А вже з 8 липня завод працює у три зміни, щоб терміново наздогнати виробничі плани й не дати споживачам усього світу відчути дискомфорт від відсутності у торгівельній мережі продукції Nemiroff. А у жителів 12-тисячного Немирова, нарешті, з’явилася упевненість, що їх сім’ї не залишаться без роботи й будуть мати стабільний заробіток, адже тільки на заводах компанії працюють близько 2 тисяч немирівчан.

Отже, завод працює, та, на жаль, проблема й досі не вирішена. На сьогодні під виглядом зміни директора проходить цинічна атака на одного з акціонерів з метою виведення його з бізнесу. Голова Наглядової ради компанії Олександр Глусь говорить з цього приводу:

- Ми дуже раді, що справедливість і законність взяли гору. Ми пройшли непростий шлях у судах України з моменту коли частиною акціонерів було здійснено рейдерський захват за допомогою бандитів. Підприємство було примусово зупинено частиною акціонерів, які називають себе більшістю але грубо порушують основи корпоративних відносин. Акціонери зобов’язані діяти лише на благо розвитку компанії. Нині ж склалася ситуація, коли більшість зібралася «побити» одного в темному закутку, використовуючи різні маніпуляції. Маніпуляції свідомістю суспільства, влади та співробітників компанії.

Про подій на заводі Nemiroff у фоторепортажі дивіться тут.

Юрій Басюк, ВИННИЦА.info