Герой України! Командир танкової роти, вінничанин Дмитро Дозірчий забезпечив вихід наших військ з ворожого оточення на Херсонщині

Військовослужбовці 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, вінничани Дмитро Дозірчий та Євген Пальченко ще у березні отримали звання Героїв України. Але, перебуваючи на передовій з першого дня широкомасштабного вторгнення, нагороди отримали нещодавно. Президент вручив ордени «Золота Зірка» Дмитру Дозірчому 29 квітня, а Євгену Пальченку 23 травня.

Дмитро Дозірчий родом з Вінниччини, селища Літин. Звання Герой України йому присвоєно за героїзм при обороні Херсонської області. Під вмілим командуванням молодого командира танкової роти 24 лютого наші танкісти поблизу міста Олешки прорвали оборону противника на мосту й забезпечили вихід колон бригади наших сил з оточення.

Увесь цей час молоді офіцери Дмитро Дозірчий та Євген Пальченко без перепочинку нищать орків на передовій.

На сайті інформаційного агентства Міністерства оборони АрміяINFORM написали про молодого відважного воїна.

З дитинства Дмитро займався тхеквондо, здобував призові місця на змаганнях обласного та Всеукраїнського масштабу і має чорний пояс мудрості та майстерності. Також з дитинства він захоплювався військовою технікою.

Старший лейтенант Дмитро Дозірчий взагалі спочатку мріяв стати військовим автомобілістом. І, найімовірніше, так би воно і сталося, якби не одне «але»… Майбутній офіцер волів навчатися у Львові, у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного, де, до слова, тоді вже проходила службу на посаді курсанта його старша сестра Оксана. Але курсантів-автомобілістів на той час вже готували в Одесі. Тож улітку 2015-го 17-річний юнак прийняв рішення вступати до міста Лева за спеціальністю «управління діями механізованих і танкових підрозділів».

«Особливо мені подобалось відвідувати заняття з тактики та будови бронетанкової техніки. Тактика вчить воєнного мистецтва: логічно мислити, швидко оцінювати обстановку та ухвалювати рішення на ведення бойових дій, запорукою успіху яких, власне, є вміле застосування справної бойової техніки», — поділився спогадами про курсантське життя Дмитро.

Про те, як наполегливо він навчався, красномовно свідчать вже перші кроки молодого офіцера влітку 2019 року. Лейтенант Дозірчий зі стін львівської альма-матер вийшов командиром танкового взводу. А вже за місяць (!) став ротним.

«Тоді якраз у складі нашої частини тривало формування нового батальйону. Ось командир бригади й запропонував мені цю посаду. За які заслуги? Командиру краще видно», — з усмішкою каже офіцер.

Насправді тому й довірили роту, бо побачили, як добре керує підрозділом новоприбулий лейтенант. Що для підлеглих його команди не порожній звук, а чіткий сигнал до негайного виконання.

Переважно становлення та змужніння ротного командира відбувалось на передовій. В цілому, з літа 2019-го та до початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну, в зоні ООС він провів близько двох років. Безпосередньо участі в бойових діях підпорядкований йому підрозділ не брав. Але саме там, на Донбасі, постійно перебуваючи поруч з солдатами та сержантами, він мав можливість краще дізнатися, хто і на що з них здатний. Вивчити їхні морально-ділові якості, допомогти словом і ділом щодо опанування професійних навичок та, як кажуть, направити у потрібне русло. Ну і сам навчався чути та відчувати своїх підлеглих.

Кривавий ранок 24 лютого танкісти старшого лейтенанта Дозірчого зустріли на півдні Херсонщини. Там же на світанку вони побачили перші прольоти ворожих ракет та авіації.

Зв’язок з командним пунктом бригади був. Для стримування наступальних дій рашистів ротному наказали вирушити у бік Нової Каховки. Але після здійснення майже 80-кілометрового маршу танкісти були вимушені повернутися трішки назад та зосередитися в районі Антонівського моста.

«Цей міст через Дніпро має велике стратегічне значення. Адже він з’єднує Херсон з лівобережжям, зокрема, з містом Олешки. Так сталося, що виникла серйозна загроза його захоплення окупантами, що призвело б до оточення основних сил нашої частини. Ось нам і було доручено прорватися до цього стратегічно важливого об’єкта та утримувати його, забезпечуючи вихід колон бригади», — розповів Дмитро.

Десь по обіді танкісти були на місці. А перший бій дали ворогу ще на шляху просування, потрапивши в засідку.

«Ми побачили машину з українськими номерами реєстрації. Придивились, а там — ворог. Я дав наказ на ураження. Окупанти перелякались та побігли в ліс. Але це їх не врятувало, наші хлопці відпрацювали по загарбниках, як належить», — згадав Дмитро.

Вже на підступах до мосту танкісти знов зіткнулися з рашистами. Зав’язався бій. Комроти не розгубився, був на височині! Швидко оцінив обстановку та дав наказ на ураження. У підсумку було знищено міномет, радіолокаційну станцію, протитанкові засоби та живу силу противника. Щоправда, на превеликий жаль, під час прориву оборони противника зазнали втрат і українські танкісти. Ворог встигнув влучити протитанковим снарядом у наш танк. Машина загорілася, трапилась детонація боєкомплекту. Контужений та поранений механік-водій Василь Чорнобай якимось дивом встигнув вистрибнути з палаючого танка. А от командир машини Максим Ліщинський та навідник Костянтин Горщинський загинули. І смерть цих відважних воїнів так і залишиться незагоєною раною на серці їхніх рідних, близьких та бойових побратимів, на серці їхнього командира Дмитра Дозірчого.

Попри все, танкісти прорвали ворожу оборону, розблокували міст, закріпилися на визначеному рубежі та тримали його до кінця, забезпечивши вихід колон своєї бригади з оточення. За цей подвиг, відповідно до Указу Президента України № 139/2022 від 16 березня 2022 року, старшому лейтенанту Дмитру Леонідовичу Дозірчому було присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Ось таким по-справжньому героїчним видався перший день широкомасштабної війни з російським агресором для підрозділу, яким командує Герой України Дозірчий.

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info, фото зі сторінки 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка та Офісу президента