Гурт «Фолькнери» навчив вінничан, як за 175 євро побачити пів-Європи

 Презентація фільму «Двоколісні хроніки-3» про етнографічну мандрівку гурту «Фолькнери» країнами Європи 24 жовтня у кінотеатрі «Родина» перетворилась на справжній майстер-клас по велоподорожам, незвичному підкоренню Венеції і вмінню знайти спільну мову з тими одиницями європейців, яким дивом вдається зберігати народний дух у цивілізованих країнах.

 

 

 

 

Фольклор по-вінницьки

- Вінниччина теж дуже багата автентикою, - запевняють учасники гурту «Фолькнери». – Головне – мати бажання її віднайти!

Озброївшись улюбленими велосипедами і бажанням записати старовинні пісні, у 2011 році трійця закоханих у фольклор музик проїхали Україну із Заходу на Схід. Кожна область дарувала їм зустрічі із неймовірними старими, душа яких, опираючись атаці телевізорів і нашестю цивілізації, досі співає, пам’ятаючи безцінні скарби народу – прості і водночас такі влучні пісні. А гостюючи у Вінницькій області, «Фолькнери» змогли на собі відчути й фірмову вінницьку гостинність.

- У селі Слобода-Яришівська Могилів-Подільського району голова сільради, дізнавшись про наш приїзд, підняв на ноги все село. З дому він різні сковорідки притарабанив, у його кабінеті ми варили собі обід, а потім ще й концерт для села влаштували, - згадує вокалістка гурту Ярина Квітка.

У серпні «Фолькнери» були одними з хедлайнерів етно-рок фестивалю «Млиноманія», що щороку проходить у селі Печера під Немировом. І ось нарешті гурт завітав до Вінниці зі своїм акустичним міні-концертом та презентацією свіженького фільму, знятого у черговій етномандрівці. Почути наживо гурт, що став яскравим відкриттям етно-сцени України останніх років, зібралося чимало вінничан. Шалений музичний драйв, виконавська щирість і вражаючий спів, від якого мурашки біжать по шкірі, - дивувати вінничан «Фолькнерам» вдавалося щохвилини.

 

 

Самі себе музиканти класифікують як «фрі-фолк гурт», бо не хочуть обмежуватися стильовими рамками. Вони творять музику не за потребою, а за бажанням, намагаються по-новому подивитися на фольклор, використовуючи його у вільних музичних формах. За помічників взяли собі численні африканські барабани, колісну ліру, баян, акустичну гітару, різноманітні дримби, шейкери, флекстони і навіть дитячі «півники-свистульки» - не цураються нічого, що видає чарівні звуки. А от найбільшим досягненням за 4 роки існування гурту вважають свій успіх за кордоном.

- У 2009 році у «кімнатному варіанті» ми експериментували, записували пісні. А вже після нашого дебюту на фестивалі «Арт-Поле» в Унежі отримали запрошення побувати на фестивалі «Mikolajki Folkowe» у Польщі. Їхали заради інтересу, а поверталися з зайнятим першим місцем і призом глядацьких симпатій. Не вірилось, що все це з нами відбувається, але саме тоді ми усвідомили, що треба продовжувати серйозно усім займатися, - розповідає Ярина Квітка. - А на недавньому фестивалі у Литві ми познайомилися із дуже колоритними – а-ля «Володарі перснів» - дідусями із Лос-Анджелесу. Було неймовірно приємно, коли вони розказували, наскільки люблять наш перший кліп «Випливало утєня». Коли люди так щиро сприймають твою творчість, хочеться працювати, не покладаючи рук!

 

 

 

 

 

 

Етномандрівки

- Ми багато виступаємо за кордоном, бо, на жаль, це там потрібніше, - говорить вокалістка Юлія Совершенна. – У нас автентичних голосів багато, а там такий голос називається «білим» і європейці залюбки шукають цю автентику в цікавих колективах інших країн.

На що ж здатні самі іноземці, гурт «Фолькнери» перевіряє у власних етномандрівках. Щороку музиканти проїжджають тисячі кілометрів на велосипедах, збираючи фольклор з перших вуст. Під час своєї першої етнографічної експедиції «Фолькнери» проїхались Румунією, Болгарією і Туреччиною. У 2011 році шану віддали рідній Україні. У 2012-му проїхали Польщу, Словаччину, Австрію, Словенію та Італію. І буквально недавно повернулися з подорожі від Чорного до Білого моря, збираючи фольклор у Білорусії, Росії, Карелії та Фінляндії.

- Рівних Україні немає! У нас ми за день записували по 3-5 бабусь, - розповідає барабанщик Володимир Муляр. – Багато цікавих бабусь вдалося віднайти у Білорусії, а дідусів – у Туреччині, дещо менше - у Росії і Польщі, одного колоритного діда, який спеціально для зйомок у нашому фільмі національний костюм одягнув, ми знайшли у Словаччині, а от у Австрії та Італії не записали жодної пісні…

- Чим більше цивілізована країна, тим менше у ній зашилось фольклору, - пояснює Ярина Квітка. – У Європі села, як міста: зі своїми банками, супермаркетами та ідеальними дорогами, але, на жаль, без пісень. Там не заведено, аби бабусі й дідусі співали фольклор, він у них живе тільки в музеях.

- Зовсім інша справа – Україна. Люди в нас працюють на землі, тож і співають, і танцюють під час роботи. А якщо ти весь час сидиш перед комп’ютером, тобі не до цього, - додає Юлія Совершенна. - Тому поки у наших селах не буде хороших туалетів, ми поїздимо, позбираємо той колорит, який ще залишився!

За чотири етномандрівки «Фолькнерам» вдалося записати більше тисячі автентичних пісень. Частину з них вони піддають аранжуванню і в осучасненому вигляді «виводять в люди», а іншу частину планують розмістити у вільному доступі для всіх бажаючих на спеціальному сайті, над яким зараз працюють.

- Ми маємо стільки матеріалу, що насправді вже можна в експедиції не їздити, - зізнається Юлія Совершенна. - У нас до фольклору не науковий підхід - дисертацій писати не треба. Ми понад усе любимо пізнавати світ, відкривати іноземцям красу української пісні під час своїх вуличних виступів на європейських площах і просто знайомитися із цікавими людьми, у яких стільки всього можна дізнатися.

Аби «розкрутити» бабусь на дійсно вартісні автентичні пісні, музикантам доводилось і картоплю допомагати копати, і запевняти, що ні в якому разі не «спартачать» пісню.

- «Бо, як же вони «Чом ти не прийшов» співають?! Це ж не та мелодика!» - таке ми не раз чули у селах, де існують свої пісенні нюанси, - говорить Юлія Совершенна. - Але найприкріше - коли бабці жаліються, що онуки не знають народних пісень, а самі не хочуть співати для запису, бо, мовляв, тоді їм самим не буде, що показувати у Києві. Ні собі, ні іншим виходить.

Але загалом, зізнаються «Фолькнери», відмовити молодим людям, які проїхали тисячі кілометрів на велосипеді, мало хто наважується. Винятком стали глухі села Східної України, де, чомусь, музик футболили від однієї хати до другої. А от у Туреччині, навпаки, люди виявилися настільки відкритими і гостинними, що «Фолькнерам» не хотілося звідти їхати.

- Саме там ми зрозуміли, що мова – лише малесенький відсоток порозуміння між людьми, - розказує Ярина Квітка. – З однією родиною ми спілкувалися кілька годин: вони – турецькою, ми – українською, але всі один одного розуміли пречудово. Слова зовсім не обов’язкові, можна спілкуватися іншими способами: мімікою, жестами.

Окрім музики у житті кожного з учасників гурту є своя професія й основна робота. Володимир Муляр працює звукорежисером і спеціалізується на записі аудіо-книг, Ярина Квітка грає в одному з київських театрів і веде передачу на радіо «Промінь», а Юлія Совершенна, маючи фах «учитель народознавства» і «режисер видовищних театралізованих заходів», віддана фольклору – співає у ще одній фольк-групі.

- Наше захоплення фольклором почалося із вистав за п’єсами Карпенка-Карого, - згадує Юлія Совершенна. – Театр, де ми з Яриною здружилися, наймав колектив, що співав у виставах. А потім режисер запропонував найняти нам вчителя, аби ми самі почали співати. Зрештою ми слухали спів бабів на магнітофоні і так почали пізнавати автентику.

- А ще більше любові до фольклору з’являється у експедиціях. Поїздиш, поспілкуєшся із цими колоритними бабцями й дідусями – і розумієш, чому саме ця музика живе стільки віків, - говорить Ярина Квітка. – Адже душа у всіх жителів нашої планети співає однаково! Всюди були ті ж колискові, а пісня, коли ще не було масового телебачення, допомагала розслабитися, повеселитися і посумувати.

До речі, приєднатися до компанії «Фолькнерів» у етнографічних експедиціях може кожен. Головне – бути відкритою і щирою людиною, мати в запасі 2 місяці вільного часу, любити фольклор і велосипеди. А про час своїх мандрівок музиканти сповіщають усіх бажаючих на своїх сторінках у соц.мережах.

 

 

 

 

 

 

 

 

7 фірмових порад від «Фолькнерів», як побачити світ за мінімум коштів, подорожуючи на велосипедах

1. Правильні велосипеди

- Зараз у експедиції ми їздимо на кросових велосипедах. Будучи чимось середнім між гірським і шосейним, такий велик ідеально підходить, як для їзди по асфальту, так і по грунтівці, - радить Володимир Муляр. – Раніше ми їздили на шосейних велосипедах, але тепер їх нікому не радимо. Бо, наприклад, у Туреччині, де повсюди ростуть особливі колючки, нам доводилось міняти пробиті колеса щодня, а якось – усі чотири одночасно клеїли.

2. Мінімум грошей

- Чим менше коштів береш із собою, тим легше буде в дорозі, - запевняє Ярина Квітка. – Людина все одно витратить все, що має, а так проблеми вибору і покупок зводяться до мінімуму. На мандрівку Європою, наприклад, у нас було 350 євро на двох. Ми абсолютно автономні: спимо у палатках, по максимуму їмо те, що можна зібрати у природі: ягоди і гриби. Відтак, витрачали гроші лише на продукти, які докупали у магазинах, та незаплановані переїзди. У Словаччині, наприклад, весь час лили дощі, тому у нас не було виходу, як тільки переїхати у Австрію потягом. Плюс - найбільше витрат займає переліт назад.

3. Мінімум речей

- Ми баулів за собою не возимо, бо скільки не візьмеш торбинок, усі знайдеться, чим наповнити. А зайвий вантажу у подорожі абсолютно не потрібний, - говорить Ярина Квітка. – Ми завжди беремо по 2 шортів і футболок, теплий светр, штани, свої музичні інструменти і мінімум необхідних у побуті речей.

4. Мультивіза

- Ми їздимо на 1-2 місяці у подорож, а для того, аби вільно пересуватися країнами, необхідна мультивіза. З цим нам простіше, бо як музиканти, що часто виступають у Польщі, ми намагаємося спланувати подорож напередодні гастролей, тому й візи отримуємо завчасно і без проблем, - розказує Володимир Муляр. – Особливих обшуків нам не доводилось переживати. Тільки у рідній Україні найдовше проходиш кордон. Європейці якось спокійно відносяться, а у нас люблять перевірити все – від інструментів до сільничок.

5. Фізична підготовка

- В ідеалі перед веломандрівкою варто перевірити здоров’я, а як мінімум – готуючись до подорожі, кілька тижнів проїжджати по 10 км, - радить Юлія Совершенна. – Ми не женемося за рекордами, їдемо у середньому темпі, бо, в першу чергу, спілкуємося з людьми, але за день все одно проїжджаємо достатньо - від 20 до 118 км - в залежності від стану доріг. Особисто я до етноекспедиції тільки катала брата на рамі «Україна» (сміється). Тому перші п’ять днів були справжнім випробуванням для мого тіла. Потім ця адаптація пройшла і я дійшла до кінця нашого маршруту. Але це було дуже непросто без попередніх навантажень. А ще – я вперше ночувала у наметі, тому кілька ночей шарахалася від кожного звуку.

6. Гарна компанія

- Ярина і Володимир – сімейна пара, тому їм подорожувати разом дуже спокійно і комфортно. Я – третя, і мені потрібен ще хтось, тож усіх добрих людей запрошуємо, - сміється Юлія Совершенна. – А взагалі у подорожі дуже важливо, аби люди були «свої» - близькі один одному по духу, тоді і сварок через дрібниць буде менше.

7. Віра в себе

- А головна наша порада – вірте у себе. Без віри у власні сили у подорожах важко! - резюмують «Фолькнери». – Адже саме наші страхи, які дуже часто просто надумані і безпідставні, часто зупиняють нас перед чимось великим і дійсно вартісним.

 

 

 

 

 

 

 

 

Обов’язково подивіться!

Фільми, зняті за першими двома експедиціями: «Двоколісні хроніки: Мармурове кільце» (3300 км за 75 днів трьома країнами: Румунія, Болгарія, Туреччина) та  «Двоколісні хроніки-2: Країна скарбів» (2011 км за 44 дні проїхали всю Україну від Ужгорода до Луганська) – ви можете подивитися на сторінках гурту у соц.мережах: vk.com/folknery та facebook.com/pages/Folknery. Там же скоро з’явиться третій фільм, який був презентований у Вінниці. Це «Двоколісні хроніки-3: від Карпат до Апеннін» (1500 км від Стрия до Венеції (Україна - Польща - Словаччина - Австрія - Словенія - Італія).

Валентина Кирильчук, ВИННИЦА.info