Газета "Місто": Вінничанин Андрій Агеєв шість місяців пробув у Ліберії, зараз у цю країну збирається його колега

Цього літа до африканської країни Ліберії з Вінниці поїде майор Юрій Ігнат. Він висвітлюватиме події того регіону як помічник командира 56-го окремого вертолітного загону по зв'язках із ЗМІ Місії ООН. У 2009 році з таким же дорученням побував у Ліберії вінничанин Андрій Агеєв, нині спе­ціальний кореспондент газети "Крила України".

Знаю, що там гаряче

Юрій Ігнат каже, що збирається у Ліберію на одну ротацію — шість місяців. Рідні його рішення сприйняли неохоче.

— Для мене це буде досвід роботи і зможу трохи заробити грошей, - пояснює Юрій. - Зарплати у три тисячі гривень, чесно кажучи, не вистачає. В Африці українські миротворці отримують від $1000 на місяць, плюс інші нарахування. Лише тим миротворцям, хто поїде у Ліберію після 2012 року під­вищать оплату у 2,5 рази. Я до їх числа вже не належатиму.

За словами Юрія, крім ідеального стану здоров’я, кандидатам-миротворцям потрібно знати англійську. Сьогодні 60 українських миротворців з прикордонної золи у Ліберії перекинули у Кот-д'Івуар — для надання авіаційної підтримки місії ООН.

— Якби було страшно, я б не зголосився, це добровільне рішення, — пояснює Юрій. — Найбільша загроза, з розповідей тих, хто побував — малярійний комар.

10 хвилин — на рішення

Миротворцем у Ліберії три роки тому був колега Юрія Ігната — майор Андрій Агеєв. Розповідає, що йому зателефонували дев'ятого листопада, у день народження дружини, і дали на від­повідь 10 хвилин.

- Батько підтримав моє рішення, але настрій був не святковий, - каже він.

— Чому погодились їхати?

— Цікаво було. Дружина знала, що я хотів у Ірак чи в іншу "гарячу точку".

— Що перше вразило у Ліберії?

— Спека +27+30 і дуже вологе повітря. Поруч, за 10 кілометрів від нашої дислокації, був "Firestone" — відома фір­ма, яка виготовляє гуму. Досі пригадую місцевих дітей, які біжать за машинами і кричать "чоп-чоп", тобто дайте "їсти". Діти біля аеродрому приторговують цигарками, пивом, фруктами. Раніше, коли наші миротворці лише розпочинали місію, то вони справді були голодні, зараз вони ж бігають за звичкою.

— Чи довелось брати у руки зброю?

— Моя зброя — фотоапарат. Тоді, коли я перебував у Лі­берії, з грудня 2008 і до червня 2009 року, ніяких заворушень не було. На деякий час вводили посилений пропускний режим.

— Як сприймають наших миротворців за кордоном?

— Лише наші вертольоти, які виконують завдання у складі місії ООН (їх 12) перевозять посадових осіб, супроводжують колони і вантажі. За потреби, якщо хтось з геологів поранився чи інфікувався — літають у важкодоступні місця зеленого бушу — густої рослинності. Там геологи розробляють карти покладів корисних копалин для приватних фірм. Оскільки на узбережжі океану є рудий та чорний пісок, який містить графіт, це означає наявність алмазів.

— На що витратили зароблені гроші?

— Розрахувався з кредитом, поїхали з дружиною на відпочинок у Карпати.

Катерина ВАСИЛЬКІВСЬКА, газета "Місто"