Газета «Місто»: Навіщо Шевченка ліпити із Леніна?

Безстроковими акціями протесту і недовірою міському голові погрожує вінницька "Свобода", місцеві козаки і чотири співчуваючі їй скульптори. Вони вимагають, щоб міська рада припинила спроби шукати інше місця для пам\'ятника Тарасу Шевченку ніж площа Театральна. Першу зі своїх акцій "Свобода" провела у п\'ятницю, 25 листопада, перед сесією міськради. Напередодні в усіх мережах "Свобода" розповсюдила оголошення про пікетування з приміткою для своїх членів - "явка обов\'язкова". В результаті кілька десятків добровольців з прапорами своєї політсили тримали плакат із написом "Шевченку на Театральній бути!". Сесія розпочалась - вони розійшлись. А два депутати міськради зі "Свободи" і їх група підтримки з двох чоловік цілу сесію просиділи тихо, як миша під віником.

- А чому ж ви не висловите свій протест? - питаю їх.

- А ми вже висловились на мітингу, - чую у відповідь.

Приводом для офіційної заяви, а потім - мітингу вінницьких "свободівців" стало рішення виконкому міської ради провести громадське обговорення щодо ймовірного місця для встановлення пам\'ятника Тарасу Шевченку (газета "Місто" писала про це у минулому номері).

- Міська рада посилається на коментарі в соціальних мережах, де хтось виступає проти встановлення пам\'ятника на площі Театральній, - сказав керівник прес-служби обласної організації ВО "Свобода" Володимир Барцьось. - Ми не проти громадського обговорення, ми проти спекуляцій. Дуже не хочеться проводити аналогії, але ситуація чимось нагадує ту, яка була на початку ХХ століття у Києві. Тоді імперська влада теж під схожими приводами намагалася заблокувати відкриття меморіалу Кобзареві.

До речі, про спекуляції. Досить дивним на тлі таких звинувачень виглядає те, що у дискусіях на Фейсбуку майже половина тих, хто категорично наполягає на встановленні пам\'ятника Шевченкові на Театральній - активні прихильники "Свободи"… зі Львова, Тернополя, інших міст України. Але ж мова йде про пам\'ятник у Вінниці і вирішальною мали б бути думка саме вінничан.

Однак "Свобода", здається, вже визначилась, і, здається, не тільки з місцем розташуванням пам\'ятника, а й зі скульптором. Фаворит для них серед скульпторів, які беруть участь у конкурсі на кращий пам\'ятник Шевченку, - проект Анатолія Бурдейного. Нагадаємо, обласна рада вже вчетверте оголосила конкурс на кращий пам\'ятник, оскільки через низьку якість проектів неможливо було визначити переможця. Звичайно, місцевих митців це обурило.

- Є питання, на яке обов\'язково потрібно звернути увагу при проведенні конкурсу: хто буде визначати переможців, - поділився своїми думками Анатолій Бурдейний. - При всій моїй повазі до президента Академії мистецтв України Андрія Чебикіна, він не може самостійно, як минулі рази, без будь-якого обговорення відкидати наші проекти. Складається враження, що його найняли для того, щоб заблокувати відкриття у Вінниці пам\'ятника Шевченку.

Взагалі, як на мою особисту думку, як представника міської громади, намагання захистити пам\'ятник Шевченку-невидимці на Театральній виглядають дивними. Звісно, "Свобода" заробляє собі дивіденди на майбутні вибори, а скульпторам не хочеться розробляти нові проекти. Але всі вони не враховують найважливішого: головне не те, ДЕ стоятиме пам\'ятник, а те ЯКИМ він буде. Хоч як би не кричали місцеві "митці" про те, що міська влада не розуміє їх тонку душевну організацію, все, що вони презентували на трьох конкурсах, можна назвати одним словом "убогість": або бюсти у стилі 50-х років минулого сторіччя, або Шевченко у пальті з простягнутою рукою, нашвидкуруч перероблений із Леніна. Така "творчість" - це не вчорашній і навіть не позавчорашній день. Місце таких витворів або у кущах, щоб їх ніхто не бачив, або у майстернях цих скульпторів.

На дворі ХХІ сторіччя, панове! У мистецтві і дизайні багато чого змінилось, з\'явились нові матеріали, нові ідеї, нові підходи. Для спорудження монументів використовують не тільки бронзу, яка, до речі, коштує дуже дорого, але й скло, голограми, нові види освітлення. Дуже популярні інтерактивні пам\'ятники. Наприклад, монумент у Нью-Йорку загиблим від теракту 11 вересня 2011 року - два потужних промені на місці, де стояли хмарочоси. Ніби просто, але зрозуміло і справляє незабутній ефект. Я не стверджую, що пам\'ятник Шевченку потрібно робити у такому стилі, а просто приводжу приклад нових підходів.

Інша ситуація - образ Кобзаря. Ну скільки ж можна робити його у стилі: "бован бованіє". Тарас Григорович був живою людиною, творчою, запальною, дуже прогресивною для свого часу. А площі України заставлені пам\'ятниками, де сумний монументальний Кобзар з вусами та у смушковій шапці повторює жест Леніна: "Правильною дорогою йдете, товарищі". Навряд чи самому Шевченку це б сподобалось.

Чому не залучити до конкурсу молодих людей з нестандартним мисленням? Є академія мистецтв у Львові, у Києві, є багато творчих спілок. Уже виховане покоління скульпторів, які не думають стандартами "Дівчини з веслом". Чому б не запросити їх, а не знову влаштовувати сумнівні конкурси, а за ними не менш сумнівні мітинги.

Таїса Олійник, газета «Місто»