Газета "Місто": Міськрада. Перезавантаження

Із квітня у Вінницькій міський раді набули чинності зміни, які вже називають "кадровою революцією".

Майже за два місяці кожного шостого чиновника звільнили, замість управлінь утворили департаменти, а начальники стали директорами. Чим відрізня­ється нинішня реорганізація від того поступового реформування, яке тривало у мерії останніх п’ять років? Куди пішли звіль­нені працівники? І що "зубрили" чиновники, аби їх знову взяли на роботу? Про це газеті "Місто" розповіла один із головних виконавців "перезавантаження", директор департаменту кадрової політики Тетяна Ласкавчук.

— Реорганізація у міській раді: це місцева ініціатива чи директива зверху?

— Реорганізація відбулась з ініціативи міського голови Володимира Гройсмана. У державі проходять певні адміністративні реформи. Але, на жаль, питання щодо функцій органів місцевого самоврядування на державному рівні не піднімаються. Та система, яка існувала, створена ще за часів Радянського Союзу. Мета нинішньої реорганізації — усунення дублювання повноважень між виконавчими органами міської ради і підвищення ефективності управління. Ця реорганізація не початок і не перший крок. Поступове реформування системи управління Вінницької міської ради тривало протягом п’яти років. Але ті зміни, які вступили в силу із 1 квітня, справді можна назвати "перезавантаженням".

— У чому полягає це "перезавантаження"?

— Зникли управління, з'явились департаменти. Деякі управління розформовані, їх працівники, які виконували певні функції, приєднались до інших департаментів. Так, управління земельних ресурсів і управління архітектури в частині кадастру об'єднались у департамент архітектури, містобудування і кадастру. Певні функції, які виконувались управліннями земельних ресурсів і комунального майна, об'єднали і утворився департамент комунальних ресурсів. Наступне — це об'єднання управлінь праці і соціального захисту населення. Їх у нас було п'ять, а тепер вони об'єднались в окремий департамент праці і соціального захисту населення. Реорганізація дозволяє з належною якістю надавати послуги громадянам. Щоб вони не ходили із кабінету у кабінет, а прийшли у департамент і всі питання могли вирішити в одному місці.

— Скільки осіб попали під скорочення?

— 99 працівників. Але були певні нюанси, пов'язані із пенсі­йною реформою, що передбачатиме підвищення пенсійного віку. Тому ті, кому залишалось до пенсії менше півтора року, могли скористатись можливістю піти на пенсію раніше.

— Люди, що попали під скорочення, підуть до центру зайнятості?

— Вони, згідно із законодавством, були попереджені за два місяці до звільнення. Після скорочення їм виплачені всі допомоги, і вони стали на облік у центрах зайнятості. Ніхто не пішов на вулицю без повного соцпакета.

— Чи правда, що спершу звільнені всі працівники міськвиконкому, а потім їх знову брали на роботу, але вже через конкурс?

— Усіх чиновників попередили про наступне скорочення. Вони були повідомлені письмово за 2 мі­сяці і в цей період проходив конкурсний відбір на заміщення вакантних посад. Усі, хто виявили бажання, це не тільки наші працівники, але й всі бажаючі, могли взяти участь у конкурсі.

— Як виглядали іспити і які питання були у "білетах"?

— Конкурсний відбір проходив у два етапи: перший — письмовий, другий — усний. На письмовому — всі претенденти на заміщення вакантних посад тягнули білет, в якому було п’ять запитань. Перших три запитання — наше законодавство (закони "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про місцеве самоврядування в Україні", Конституція...) Претенденти повинні були знати ще й закон про боротьбу з корупцією, але із січня його фактично немає. Тому, за рекомендацією Головдержслужби, ми включили в питання №3 Конвенцію ООН по протидії корупції. Питання №4 і №5 були профільні. Їх сформували і подали керівники департаментів. Кожна від­повідь оцінювалась від 1 до 5 балів. Максимальна кількість балів була 25, мінімальна — 12,5.

Конкурсант, який набирав менше 12,5 не допускався до наступного етапу конкурсного відбору — усного. Коли були випадки списування, людину теж не допускали до участі у співбесіді. На співбесіді основними питаннями були посадові інструкції: чи знає людина свої обов'язки і те, які функції виконує її департамент. Наших працівників ми питали, чим вони займалися, які є досягнення, що б вони хотіли змінити у роботі У співбесіді брали участь не тільки члени комісії, але й міський голова.

— Скільки людей не пройшли конкурс?

— Було подано 565 заяв, з них не пройшли 67. Нових працівників — 26.

— На чому "валилися" при відповіді?

— Завдання "завалити" не було. Проблеми у претендентів були з Конвенцією ООН. Вона досить важка. На усному екзамені найбільш критичними питаннями до наших працівників було: чи знають вони свої посадові інструкції і роботу департаменту, у якому будуть працювати.

— Чим здивували ваші працівники на екзамені?

— Ми побачили на конкурсах молодих спеціалістів, які можуть подавати нові ідеї для вирішення тих чи інших питань. Якщо в роботі ми могли їх не бачити, бо вони займались вузькими питаннями, то на конкурсі вони розкрились з іншого боку. Коли питали "Що ви хотіли змінити?, "Що нового ввести для підвищення рівня організації роботи?" , вони пропонували такі ідеї, що ми навіть пишались тим, які у нас є люди.

— Назвіть деякі ідеї для прикладу.

— Наприклад, Яна Гавриш, працівниця, яка займалась зверненнями громадян у земельному управлінні, подала ідею, щоб зробити електронну базу по всіх зверненнях, які надходили, по всіх відповідях і по всіх рішеннях по землі. Міський голова погодився з її пропозицією про вдосконалення електронної бази.

— На цьому "перезавантаження" у міськ­раді закінчилось?

— Ми провели певний тест для наших працівників. Далі триватиме робота самого департаменту кадрової політики. Ми постійно будемо працювати над підвищенням кваліфікації працівників. Створено муніципальний університет, де пості­йно триває навчання співробітників. Будемо застосовувати досвід інших країн, посилати працівників на стажування до інших мерій України, інших держав. Це все робиться для того, щоб оновлювати, впускати "нову кров" в життя нашого міськвиконкому.

Газета "Місто"