Фотограф Валентин Порохняк: «До зйомок у стилі ню вінницькі хлопці ще не готові»

 З нагоди Дня фотографа, який фотомайстри всього світу відзначили 12 липня, «ВИННИЦА.info» зустрілася з найпопулярнішим фотографом Вінниці. В ексклюзивному інтерв’ю Валентин Порохняк розказав про закони вінницької конкуренції і наближення ери 3D-фотографії, як гордиться ню-знімками своєї коханої, у вільний час гуляє із металошукачем у руках і усім радить забути про кількість пікселів у фотоапараті та фото на фоні будівництв.

Колись Валентин Порохняк був популярним вінницьким діджеєм і найбільшу насолоду отримував від того, як молодь шаленіє на танцполі від його треків. Сьогодні ж головна радість вінничанина - захоплені обличчя клієнтів, що гортають фотоальбоми його знімків.

Всього за пару років Валентин Порохняк зумів заслужити звання одного з кращих фотографів Вінниці, на рахунку якого перемоги у багатьох конкурсах і армія шанувальників його креативних зйомок і фотошедеврів у стилі ню. Не раз заради співпраці саме із ним закохані переносили дату весілля на рік і замовляли квитки у Париж.

Валентин Порохняк принципово не знімає у студії і не дає рекламу, зате точно знає, коли цвітуть маки і яке світло найкраще підкреслює красу оголеного жіночого тіла. У свої 27 років хлопець заробляє у рази більше за колег, які фотографією займаються все життя. Валентинів секрет простий: фотографування він сприймає не як ремесло, а - як улюблену справу, якій віддає всього себе до останку.

Про свято і першу камеру

- День фотографа я, як і належить, відсвяткував із камерою у руках - у Києві знімав весілля. Про це свято ми всі дізналися лише кілька років тому, коли у нас з’явилося багато фотографів. Хоча, як на мене, не кожна людина, у якої є фотоапарат, заслуговує на це звання. Адже фотографія - це мистецтво, якому потрібно постійно вчитися. Знання техніки, вміння спілкуватися з людьми, художнє бачення світу - без будь-якого із цих компонентів не обійтися! Особисто я себе фотографом почав вважати лише після трьох років постійних зйомок. Хоча моє захоплення фотографією розпочалося ще у дитинстві. У 8 років моєю улюбленою «іграшкою» був плівочний «Зеніт»: я залюбки фотографував і самотужки проявляв кадри. Другий сплеск фотографування у мене почався 8 років тому, коли купив свою першу цифрову камеру. Тоді я вчився у Вінницькому технічному університеті на інженера-архітектора і паралельно «запалював» на вечірках. Під ніком AciDDj я переграв у всіх вінницьких клубах, випустив два власних альбоми «Connected 2006» і «Electroshock 2007». Проте оскільки написанням електронної музики в Україні особливо не проживеш, я так розчарувався у цій справі, що повністю зав’язав із діджейством, поринувши у світ фотографії.

Валентин Порохняк колись грав у клубах під ніком AciDDj

Про перемоги

- 27 червня мене визнали «Найкращим фотографом Вінниці» у конкурсі «Молода людина року». Звісно, така нагорода мені дуже приємна, адже це думка вінничан, які серед багатьох робіт обрали саме мої. Сподобалося, що голосування в Інтернеті і опитування на вулицях були таємними і особисто я про цей конкурс дізнався лише за пару днів до церемонії нагородження.

Для мене це не перша перемога. Торік я став «Кращим фотографом 2013 року» фотоконкурсу «Чарівна мить жіночої краси», який проводить заслужений художник України Володимир Козюк. Там теж було дуже цікаве голосування: 20 членів журі, у складі якого був і Гройсман, і Узелков, і представники дуже різних професії, оцінювали фотографії, не знаючи імена їх авторів. Моєму знімку дівчини, що в заметіль грає на скрипці, всі поставили п’ятірки.

Також у 2011 році я був одним із переможців конкурсу газети «RIA» «Я люблю Вінницю». Неодноразово брав участь у чисельних групових виставках. А зараз готую свою персональну виставку, яку планую провести до кінця року. На ній буде мінімум 100 фотографій у стилі ню, портрети і пейзажі.

Про улюблені зйомки

- Як і всі, коли починав, я найбільше фотографував природу: павуків, пташок, гарні поля. Інтерес до пейзажів не зник до цих пір. Я залюбки знімаю тумани, дощові пейзажі і сніговії. Часто прокидаюся о 5 ранку і їду до річки, аби попрацювати. Ранок і вечір - мій улюблений час, коли можна досхочу побавитись зі світлом. А от день, як на мене, для зйомок - мертвий період, у який я працюю лише на весіллях.

Загалом же кожна зйомка - це щось цікаве і незабутнє. Коли працюєш із дітьми, їх просто ловиш, отримуючи неймовірно живі емоції.

Під час репортажних зйомок, як, наприклад, на «Вінницьких днях моди», завдання інше - передати настрій події людям, яких тут не було.

Рекламні зйомки - це гра із неживими предметами, які мають «ожити» на кадрах.

Популярні нині love-story - можливість виїхати у інше місто. З багатьма парами ми їздимо на день-два у Київ чи Одесу, сполучаючи відпочинок із роботою.

І, звісно, святе діло для фотографів - це весілля. Їх я люблю за енергетику. Працюєш і одночасно весь день купаєшся у любові, радості й позитиві. Єдине, про що я одразу попереджаю клієнтів - ніяких об’їздів стандартних весільних місць. Кожне весілля для мене - імпровізація. Зранку я ніколи не знаю, де буду фотографувати молодих. І такий підхід мене ще ніколи не підводив! Я горджуся, що на моїх фотографіях Вінницю не пізнати, а сюжети іноді знаходяться кращі, ніж у фільмах. Та й молоді закохані зараз дуже креативні. Одна пара не пожаліла сукні і костюму заради класних кадрів і залюбки позувала у Південному Бугу, друга - весілля влаштувала біля Ейфелевої вежі у Парижі, а третя - на річницю шлюбу обливалася фарбами. Я завжди намагаюся відшукати цікаві локації і радію, що вінничани мої новаторські ідеї лише вітають.

Адже особисто я принципово не фотографую у студії. Там ти виставив 1-2-3 схеми і у цих рамках постійно працюєш… Нудьга! Я ж люблю давати волю своєму польоту фантазії і навіть під час рекламних зйомок постійно відмовляю клієнтів від набридливих штампів.

 Про кохану і зйомки у стилі ню

- Багато людей щиро дивуються, що я іще щось знімаю, окрім ню (сміється). Це дійсно один з моїх улюблених жанрів. Тим паче, що улюблена ню-модель - моя кохана дівчина. У березні Оля стала «Віце-міс Вінниця-2014», постійно бере участь у вінницьких показах мод. А три з половиною роки тому, коли я написав їй першого листа по Інтернету, про роботу моделі вона тільки мріяла. Мене зачарувало її красиве дуже довге волосся і я запросив її на романтичну фотосесію у квітучому саду - з тих пір ми ніколи не розлучалися. Оля - моя муза, яка надихає і в усьому підтримує. Вона з розумінням і без зайвих ревнощів сприймає те, що з багатьма дівчатами я проводжу ню-фотосесії. Розуміє, що це робота і не більше. І я, у свою чергу, ніяких ревнощів не випробовую, усвідомлюючи, що її оголені знімки через Інтернет бачить півсвіту. Навпаки - горджуся. У нас спільне бачення цього виду мистецтва і головне завдання - не опуститися до порнографії, зберігаючи ту тонку грань між вульгарністю і вродженою сексуальністю та красою. Судячи з відгуків, нам це вдається.

Мені ж особливо цікаво спостерігати, як жінка змінюється під час ню-фотосесій. Більшість спочатку ніяковіють, соромляться, але мені достатньо 30 хвилин, аби людина почала відкриватися. Фішка проста: під час зйомок я показую на камері те, що виходить. За мить жінка, яка хвилину тому потопала у своїх надуманих комплексах, починає бачити себе іншими очима. Я постійно чую: «Я й не думала, що така красива!»

Інша справа - чоловіки. У Вінниці з ними я маю справу лише під час весіль та на зйомках love-story. Про фотосесії з оголеними торсами просили лише декілька разів. Зате не раз чоловіки особисто замовляли ню-фотосесії для своїх жінок, пояснюючи, що хочуть почати бажати їх по-новому.

Про чужу думку

- Критику на свою адресу я сприймаю легко, головне, аби вона була конструктивною. Мені важлива думка кожного, саме тому на своїй сторінці «ВКонтакте» я постійно проводжу опитування, сподобався знімок чи ні. Якщо пишуть «ні», обов’язково розпитую чому саме і завжди роблю висновки. Вважаю, фотографам важливо виставляти свої роботи на фотофорумах і дослухатися до думок інших. Мене багато коментують на міжнародному сайті www.mywed.ru, де «сидять» фотографи зі всього світу, включаючи 30-40 вінницьких. Проте чомусь саме вінницькі колеги мої роботи, ніби змовившись, ігнорують (сміється). Заздрять чи що? Бо років чотири тому коментарі були, а зараз, коли я став конкурентом, лише Володимир Козюк може щось написати. Всі інші вінничани мовчать.

Про 3D-майбутнє

- Вже скоро ми спостерігатимемо розквіт 3D-фотографії, яку можна буде отримати за допомогою камери із двома об’єктивами, які одночасно знімають. Вже анонсований вихід такого фотоапарату на 2015-2016 рік. Цікавий проект розробили також китайці. За їх задумом фотографія буде робитися у всьому фокусному діапазоні. Тобто на комп’ютері ви легко зможете розмитий фон зробити чітким, відкорегувавши різкість і фокус.

Про хобі

- Сьогодні фотографія - основне моє заняття, проте коли є час, я залюбки подорожую. Нещодавно з коханою ми об’їздили Бельгію, Францію і Люксембург. Вважаю, кожна країна, на якому би континенті не знаходилась, варта того, аби її побачити. Я залюбки пофотографував би і в джунглях, і у стародавній Європі. Також люблю просто виїхати з палатками на природу, адже у нас в Україні красивих місць теж вистачає. А ще одне моє захоплення - металошукач. Я відносно недавно купив цей прилад, проте захопитися встиг, адже щоразу ти ніби граєш у лотерею, очікуючи, що ж там тебе чекає під землею: безцінь чи скарб. У наших лісах та полях, звісно, найбільше можна назбирати пивних кришок і воєнних гільз часів Другої світової. Проте й цінні монети інколи трапляються. Вивчати їх історію - неймовірно цікаво! Моя найстаріша знахідка на сьогодні - це монета 1771 року з Катериною ІІ.

Поради для тих, хто береться фотографувати

- У соцмережах мене часто просять про різні поради. Моє головне прохання до усіх: думайте до натиску кнопки, а не після. І готуйтеся до фотосесій! У мене, наприклад, не раз були випадки, коли заради єдиного кадру доводилося чекати тижнями, коли пошиють сукню, виготовлять необхідні аксесуари, тощо. Проте це того варте! Такі продумані кадри можуть стати шедеврами. Хоча інколи, навпаки, ненароком піймана імпровізація виявляється «кадром року». Відтак, висновок: фотографу треба бути до всього готовим! І постійно відкривати нові місця, а не сидіти на одному. Наприклад, вже аж дратують постійні фотосесії на фоні будівництв. Не розумію, чому багато молоді думає, що це модно?! Я таке фотографував ще три роки тому. А усвідомивши, наскільки вечірні сукні та шпильки дисгармоніюють із розвалинами, валізами та пилюкою, повернувся до класики.

Куди цікавіше мені експериментувати із колористикою пір року, адже одне й те саме місце у різні часи кардинально різниться. Від листочка інакше відбивається світло - і у моделі вже інший колір обличчя виходить. Фотографу важливо на цьому знатися. Багато читати спеціальної літератури, спілкуватися на форумах із колегами з інших країн, розвивати у собі почуття прекрасного, відвідуючи художні виставки, і хоча б якийсь час пофотографувати на плівку. Після цього гарантовано кількість натисків у цифровій камері зменшиться, як мінімум, удвічі.

Що ж стосується тих, хто фотографує виключно «для себе», то у них основна помилка - це, звісно, спалах в обличчя. Коли сонце б’є в очі, краще не фотографувати, а шукати тінь. І не варто заморочуватися над кількістю пікселів у камері. Коли я бачу ці чисельні рекламні вивіски про неймовірні розширення, зум і т.д., дивуюся, чому люди ведуться на цей маркетинговий хід. Адже у камері головне - це розмір матриці і хороший об’єктив, який варто купувати окремо. Як на мене, краще взяти недорогу камеру за 6 тисяч і об’єктив за таку ж ціну, ніж камеру за 12 тисяч і об’єктив за 500 гривень.

І ще важливо - завжди роздруковувати фотографії. Якщо вже ви витратилися на фотосесію, не пошкодуйте грошей на роздруківку, адже дивитись фото на комп’ютері і гортати живий альбом - це різні речі. Ідеальний варіант - шовкографія. Такі фото удвічі дорожчі за звичайні матові, проте вони ж - набагато довговічніші. Якість така, що внукам можна буде показувати.

Валентин Порохняк на церемонії нагородження переможців обласного конкурсу «Молода людина року»

  Валентина Кирильчук, ВИННИЦА.info