Двічі покинути свій дім і починати життя з нуля. Історія Олени, яка з дитиною поїхала до Польщі через російську війну в Україні

Війна змушує людей шукати прихистку. Олена вже вдруге змушена покидати свою домівку та тікати в пошуках безпечнішого місця. У 2014 році їй довелося переїхати з Луганська до Києва, де прожила 8 років аж поки росія не розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Коли росіяни обстрілами зруйнували будинки у її районі, вирішила що пора їхати далі. Цього разу – до Польщі.

Розвалені будинки, понівечені обстрілами машини, прихисток на Західній Україні та робота маляром в автомобільному сервісі в Польщі – про своє життя за останній місяць розповіла Вінниця.info Олена.

9 березня Олена з донькою, мамою та іншими родичами виїхали колоною з Києва. За словами жінки, ту дорогу вона не забуде ніколи.

«Ми виїхали вранці поки не було обстрілів. Вирішили їхати зі столиці, бо ми живемо в такому районі міста, де дуже небезпечно. Снаряди «Градів» летіли з нашого району до Гостомеля. Наш район неподалік від траси, яка йде до Гостомеля, Бучі та Ірпіня. В нашому районі більшість будинків зруйновані. Але наш дім ще живий.

Виїхали всією родиною. Нас їхало 16 людей, трьома машинами. Ми їхали довго, бо прямо не можна і потрібно багато об’їжджати. На деяких дорогах стояли згорілі цивільні легкові машини. Багато було таких, які їхали з Харкова та Донецька. На деяких були надписи, що там діти».

Найсильнішим спогадом з тієї дороги для жінки стала одна автівка, яка ілюстрували прихід «руського міра».

«Мене дуже вразила одна машина, яку бачила по дорозі. Це був великий джип заповнений людьми на Харківських номерах. З цілого, в цій машині було лиш лобове скло. Все інше було пошкоджене, зокрема, від уламків. А двері були заклеєні плівкою»

Родина Олени знайшла прихисток спочатку в Хмельницькому, де їх розмістили в приватному дитячому садочку. Потім жінки вирішили їхати в Польщу.

«Дуже багато було блок постів, де нас перевіряли. І документи, і навіть що у валізах. Ми ввечері приїхали в Хмельницький. Там, через інтернет знайшли притулок для біженців – це був приватний дитячий садочок. В ньому безкоштовно облаштували кімнати для людей – на підлозі лежали матраци, ковдри, подушки та чиста білизна. Там була й ванна кімната, й пральна машина. Також була цілодобова їдальня, де годували тричі на день. Дуже приємно, що так гарно до людей ставляться.

Але й там постійно чути сирени. Ми були там два дні, а потім купили квитки до Варшави і поїхали. Чоловіки звісно ж залишилися в Україні. Мій син і два зятя записалися до місцевої територіальної оборони».

Перше, з чим зустрічаються біженці з України в Польщі – це волонтерська допомога.

«На польській митниці до нас в автобус заходили волонтери і роздавали воду, сік, бутерброди, чай. Для нас це було несподівано і від щирого серця приємно. Потім ще були зупинки і там також польські волонтери роздавали чай, бутерброди та воду»

По прибуттю, Олену з 9-річною донькою та матір’ю взяла до себе польська родина в місті Лодзь. Іншим родичам також знайшли пристанище і допомогли знайти роботу. Наразі, жінка працює маляром в одному із автомобільних сервісів міста. Там, в колективі її привітно зустріли та допомогли.

«У Варшаві зустріли знайомі і розвезли до людей, які змогли нас приютити у себе. Я, моя донька і мама живемо у родині. Іншим родичам знайшли квартиру, де вони зараз безкоштовно живуть.

Поляки дуже чуйні люди, дуже добре до нас ставляться і в усьому допомагають. Ми вже всі оформили документи, хоч з ними і з відкриттям банківської картки були певні проблеми.

Мені допомогли знайти роботу люди в яких я живу.Я зараз працюю на Хюндай сервісі маляром. Колектив дуже гарний, прийняли радушно, в усьому допомагають. Там є хлопці з України які вже давно там працюють.

Моїм родичам теж допомогли влаштуватися на роботу. Двоє дівчаток працюватимуть в пекарні, а ще двоє на меблевій фабриці.

Адаптуємося до нової реальності».

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info, Марія Підгородецька.