Девять років тому Татусяк визнав помилкою підтримку Януковича на виборах Президента

 На тлі останніх подій, що відбулися в Україні, фактичне зникнення з політичної арени ще вчора потужної Народно-демократичної партії пройшло майже непомітно. Хоча бренд партії у Верховній Раді ще залишився, але руйнівні процеси вже не зупинити. Проте там, де ще залишився живий організм, постане нова сила. Про це та інше - в розмові нашого кореспондента з головою облас­ної організації НДП Сергієм ТАТУСЯКОМ.

— Сергію Пилиповичу, чи мо­жна оцінювати ті події, що від­буваються в партії, як останній для неї дзвінок, і чи була вона готова до цього?

- Ви знаєте, я б не сказав, що цей перебіг подій був несподіваним для більшості членів партії. Так, наші ко­леги Кафарський, Олуйко, Шевчук та Зарубінський написали заяви про вихід з політвиконкому, склали по­вноваження заступників Шевчук і Зарубінський і заявили про вихід з фракції НДП. Але ці тенденції наро­дилися задовго до нашого з'їзду, коли більшість членів політвиконкому була налаштована на те, щоб ви­конувати статут партії, де чітко написано, що вона повинна йти на вибори зі своїм кандидатом або в коаліції. Задовго до висунення кан­дидата на посаду Президента в усіх партійних організаціях відбулися дискусії з цього приводу, і 80 відсо­тків партійців на конференціях ух­валили рішення про підтримку сво­го лідера. Це трапилося тому, що чле­ни НДП пам'ятали стратегічну по­милку 1999 року, коли більшість не підтримала лідера Анатолія Матвійєнка і висловилася за кандидатуру Леоніда Кучми. Те ж саме повтори­лося в 2002 році, коли партія була налаштована іти на вибори само­стійно, але знову ж таки через певні домовленості на рівні центру було сформовано блок. Спочатку цей крок був обґрунтованим, бо чотири партії, які започатковували його, мали в перспективі об’єднатися в одну по­тужну центристську партію. Але вже тоді ми помітили, що починаємо втра­чати авторитет і голоси майбутніх виборців. Основна причина — не­стача часу на розкрутку блоку. Під­твердженням цього стали опитуван­ня, які ми проводили в лютому 2002 року в двадцяти двох районах та мі­стах області. Результат такий: блок «За єдину Україну» — 3 відсотки, Народно-демократична партія — 19 відсотків, Аграрна партія — 11 від­сотків. Отож невиконання вдруге ста­тутних вимог поставило перед парті­єю ряд питань. Пам'ятаючи про це, члени НДП напередодні висунення кандидатів на посаду Президента вирішили іти з власним кандида­том. На це були налаштовані всі до останнього моменту.

- Отож партія за останні п’ять років зробила три страте­гічні помилки: в 1999 - підтри­мка Кучми, у 2002 - входження в блок «За єдину Україну» і в 2004 - підтримка Януковича...

- Ось ця третя помилка якраз і не дає здоровим демократичним силам заспокоїтись і залишити партію в тому стані, в якому вона опинилася. Якщо найближчий місяць ми не реформуємо НДП, то ця тактика залишить­ся на майбутнє, і знову нас чекає блок у 2006 році. А блок, як на мене, — це загибель партії.

- Можна виправдати одну стратегічну помилку, але три при одному керівникові нашто­вхують на думку, що хтось має великий вплив на лідера. Чи можна зараз назвати ту люди­ну, котра впливає на остаточні рішення і зміну курсу?

- Річ у тім, що в нас надзвичай­но сильний інтелектуальний і кадро­вий потенціал. Але разом з тим це й наша біда, бо кожне засідання політвиконкому супроводжується силь­ною суперечкою. Треба брати до ува­ги, що з часу створення НДП вона вмонтувалась у владу. Це було зроб­лено свідомо. Багато хто доводив, що не слід підтримувати провладного висуванця, але останнє слово було за Валерієм Пустовойтенком. Тому ми визнаємо цей крок як стратегічну помилку. Як вийти з ситуації? Це питання інше. Ми зараз у пошуку виходу з неї.

- То ви не заперечуєте, що на керівника партії чинився пев­ний тиск для прийняття того чи іншого політичного рішення?

- Якщо казати про тиск на таких політичних лідерів, то тут, мабуть, щось інше...

- Дружнє прохання?

- Може, дружнє прохання чи зобо­в’язання. Тиснути на Валерія Пустовойтенка дуже важко. Швидше за все, його переконали. Зрештою, це моя точка зору. Слід пам’ятати: крім того, що ми не пішли зі своїм канди­датом, ми »не пішли в коаліції. Яну­ковича висунула Партія регіонів. Це знову ж таки серйозний статутний промах Пустовойтенка.

- Один з авторитетних ліде­рів, партії Євген Кушнарьов під­тримав сепаратистів і розколь­ників незалежної України і сво­їми діями заплямував НДП. Тепер цю пляму не так просто відмити. Крім цього, він очолю­вав найпотужнішу обласну пар- і тійну організацію. Як до цього поставилися рядові партійці?

Ви вже, мабуть, знаєте, що політвиконком засудив його дії й рекомендував виключити з партії. Правда, Євген Кушнарьов встиг на­писати заяву про вихід з партії. По­вчально, що жодна з парторганізацій, де обговорювалися його дії, не під­тримала сепаратистських намірів. Я досі не можу зрозуміти, чим він керувався. Очевидно, у нього був "до­брий" консультант.

- Як ви ставитеся до думки партійців. шо задля збережен­ня НДП Валерію Пустовойтенку слід піти у відставку?

- Це надзвичайно складне питан­ня. Разом з цим саме таку думку ви­словила значна кількість членів пар­тії. Про реформування НДП я говорив з Валерієм Пустовойтенком не один раз і висловлював думку про необ­хідність об'єднання з іншими сила­ми центристського спрямування. Найреальнішим нашим партнером є Народна аграрна партія України. Воло­димир Литвин підтримує нашу пропозицію. Він, до речі, як показали останні події, є розумним, виваженим і поміркованим політиком. Те, що об’­єднання не відбулося раніше, поро­дило нинішні проблеми, але я переконаний, що ми дуже швидко вийдемо з цього глухого кута. Це складно було зробити раніше, але я впевнений, що нова партія з новим і серйозним ліде­ром незабаром з’явиться в Україні. Хто буде цим лідером? Безперечно, Володимир Литвин.

- Як називатиметься нова партія?

- Це буде вирішено на з'їзді, але моя пропозиція — Народна партія України.

- Чи ввіллються в нову, пар­тію інші політичні сили?

- Наскільки мені відомо, нова партія складатиметься з трьох-п’яти партій. Для того, щоб потрапити в парламент у 2006 році, нам потріб­но вже в цьому місяці розпочати ак­тивну роботу з її популяризації.

- На яких ідейних засадах будуватиметься нова партія?

- Швидше за все, це буде центристська партія.

- Нині чимало первинних парторганізацій партій, які мають об’єднатися, є антагоністами, отож об’єднання не може відбутися безболісно…

- За тоталітарного режиму, який до­недавна був у нас, займатися партій­ним, будівництвом було важко. Тому я покладаю великі надії на те, що зміна політичної системи, конституційні перетворення, вибори депутатів за пар­тійними списками до рад усіх рівнів виправлять недоліки минулого.

- Чи готові ви пожертвувати своїми посадами в органах ви­конавчої та партійної влади задля розвитку нової партії?

- Для мене робота в представниць­ких чи виконавчих органах влади не є самоціллю. Я ще в травні збирався піти з посади заступника голови ОДА, але змінився керівник області, через кілька місяців знову хотів зробити цей крок, але трапилося так, що довелося працювати. Я завжди більше відда­вався партійній роботі.

- У нас на Вінниччині об’єд­нання відбуватиметься навко­ло НДП?

- Ні. Ці процеси відбуватимуться на рівних засадах, незважаючи на те, що НДП має справді найкращу для цього базу. Стосовно керівника облас­ної організації, то я буду балотуватися на посаду голови обласної організації.

- Як ви поставилися до відо­мої заяви Олександра Домбров- ського. коли він оприлюднив свою позицію напередодні виборів, пішов в опозицію до вла­ди і підтримав авторів демократичної платформи?

- Я з цього приводу спілкувався з Олександром Домбровським і до його заяви поставився з розумінням. У нього була цілком обґрунтована протестна реакція на ті події, що відбу­валися в державі й навколо нього осо­бисто. Ті форми й методи, що існува­ли, не є демократичними. До остан­нього моменту він був толерантним до обох кандидатів, але ситуація в області на той час була нездоровою, навіть гнітючою. У процесі обгово­рення, як поводитися під час вибо­рів, у партійних організаціях відбу­валися складні суперечки, але потім вирішили дозволити кожному партійцю самостійно вирішувати, за кого го­лосувати. Які були мої думки? Якщо чесно, то я був налаштований під­тримувати на виборах Пустовойтен­ка, але коли він не пішов на вибори, це був удар і по моїх переконаннях. Якби партія виставила свого лідера і він набрав би піввідсотка, то це було б чесніше, бо ми знали б, чого варті.

- Сергію Пилиповичу, в пер­шому і другому турах НДП підтримувала Віктора Янукови­ча. Але невже ви не бачили, що створена його штабом ідеологі­чно-пропагандистська машина більше шкодила, ніж допо­магала? Невже ви, заступник голови ОДА, цього не розуміли? Уже тоді було очевидним, що та агітація, яку проводив штаб, оберталася проти нього. Це спе­ціально робилося, чи керівники центрального штабу були впевнені, що спрацює адмінресурс.

- У наших партійних документах напередодні виборів було зафіксовано, що ми закликаємо громадян прийти на виборчі дільниці й чесно висловити свою позицію. Ми виступили категорично проти виконанні третього сценарію. Та робота, яка виконувалася штабами, ніяк не давала як позитивного результату і немогла дати. Я чітко бачив прорахунки і про них говорив, але ніхто до мої: слів не прислухався. Нас до технологічних процесів не допускали. і-

- Уперше з часу створенні НДП партія опинилася поз« владою. Яке у вас відчуття?

- Особисто для мене це не є чимось незвичним, бо перебувати ; владних рядах для мене не було самоціллю. Я про це казав завжди. Мені правда, незручно за тих людей, яки ми відірвали від виконання своїх професійних обов'язків і ввели в ор­гани влади. Тепер треба шукати шля­хів для допомоги своїм однопартійцям. А те, що ми можемо ОПИНИТИСЬ в опозиції, нас не лякає, бо ми не де­структивна опозиція, а конструк­тивна.

- Протягом останніх п’яти ро­ків у вас досить складні стосун­ки з організатором НДП Анато­лієм Матвієнком. А чи відоме вам, як він поставився до по­дій, коли партію захитало?

- У мене немає складних стосун­ків з Анатолієм Матвієнком, бо вони відсутні взагалі. Стосовно висловлю­вань, то я нічого з цього приводу не чув, але я впевнений, що він переживає за НДП, бо свого часу дуже багато вклав у її становлення. Єдине, пре що я шкодую, що на тому етапі ми ж підтримали його, але з іншого боку ми тоді були ще досить слабкі Зараз можна лише гадати, як би склалась наша доля. Єдине, в чому я впевне­ний: якби ми залишилися разом, то політична ситуація розгорталася зовсім по-іншому. Анатолій Матвієнко міг взяти на себе величезну ношу відповідальності й тягти її. Мені зда­ється, що він тоді дещо поспішив коли залишив ряди партії. Аналізую­чи всі події, що відбувалися в 2004 році, я можу сказати, що він міг би досить вдало балотуватись на пост Президента України як голова НДП.

- Чи могли б ви обидва переступити через минуле задля державних інтересів?

- Заради суспільного я часто відмовлявся від власного, і це можу підтвердити мої друзі. Що ж до сто­сунків з Анатолієм Матвієнком, то на початку нашого розходження я казав що ми розходимося слабкими, щоб си­льними об'єднатися. Хоча кажуть, ще він тоді сказав протилежне. Заради держави я готовий на будь-які комп­роміси. Те, що було між нашими сі­м’ями, викреслити з життя неможливо.

Розмову провів Олександр Дмитрук