17 лип. 2013 14:25

Безпрецедентну постанову ухвалив 12 липня поточного року Вищий адміністративний суд України, скасувавши своє ж рішення від 14 листопада 2012 року про законність обрання Олександра Домбровського народним депутатом України.
Чимало фахівців-правознавців висловлюють думку, що Вищий адміністративний суд України прийняв цю постанову з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, також «переписування» попереднього рішення ВАСУ представники команди Домбровського (і не лише вони) називають «замовленням влади» і порушенням законних прав О.Домбровського як громадянина. Якими ж правовими позиціями аргументуються такі твердження?
Нагадаємо перебіг подій у цій справі. 9 липня 2013 року надійшла заява Н. Солейко про перегляд судового рішення ВАСУ від 14 листопада минулого року. І вже 11 липня 2013 року Вищий адміністративний суд України прийняв Ухвалу, якою призначив розгляд справи за цією заявою на 10 годину 12 липня. Причому О. Домбровський не був вчасно та належно повідомлений про розгляд справи - матеріали справи представник Домбровського отримав лише за 15 хвилин до початку розгляду.
Чи є якісь передбачені законом підстави для такого надшвидкого темпу при розгляді справи? Згідно з положеннями частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом протягом двох місяців після її надходження за правилами, встановленими Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
З огляду на такі стислі терміни призначення та розгляду справи можна говорити про порушення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, яка встановлює, що кожен громадянин «має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків…».
Очевидно, термін «упродовж розумного строку» має визначатися як такий, протягом якого сторонами у справі можуть бути застосовані ефективні механізми захисту, зокрема, ознайомлення з матеріалами справи, надання пояснень та клопотань тощо. Отже, під час розгляду справи № Н/800/81/13 Олександр Домбровський не мав змоги реалізувати свої процесуальні права та підготувати ефективні механізми захисту. Побачимо, чи вдасться йому взяти з цього приводу правовий «реванш», звернувшись до Європейського суду з прав людини.