Чи варто вінничанам сварити дітей за поганий почерк

Щороку тисячі батьків ведуть своїх малят до першого класу, очікуючи від них успіхів у навчанні. Як правило, батьки намагаються втілити в дітях свої бажання, компенсувати свої шкільні невдачі та недоліки. Практично кожні мама й тато вважають, що їхні діти повинні вчитися якнайкраще, все знати і все вміти. Тому нерідко таке очікування супроводжується зайвим хвилюванням.

Часто батьки, бачачи, що дитина пише в зошиті незграбно, починають виховувати школяра, підвищують голос, а нерідко й б'ють. Проте варто подивитись на процес писання дещо глибше і спробувати розібратись у можливих причинах некрасивого почерку дитини.

Писання є психофізіологічним актом, що визначається системою умовно-рефлекторних рухів - свідомих та автоматичних (підсвідомих).

Писемні навички, виникаючи одного разу, не зникають згодом ніколи. Це як катання на велосипеді та плавання. Звісно, якщо писати виключно за допомогою клавіатури комп'ютера, то навичка погіршується. Але після незначних зусиль і практики вона відновлюється.

Формування такої навички пов'язано зі своєрідним «малюванням» у думках відповідного образу. І поки у свідомості дитини не сформується відповідний образ того, як буде виконаний рух, правильне його виконання неможливе.

Щоб нормально писати, людина повинна

- подумки розподілити суцільний звуковий потік на окремі звуки (фонеми), з яких він складається;

- «перекодувати» звуки у зорово-рухові елементи процесу письма, тобто уявити, як виглядає кожен звук (буква);

- потім через головний мозок та інші органи центральної нервової системи дається команда - які рухи виконувати для написання. Рухи ці незвичайні, несхожі на рухи у найрозвинутіших мавп, пристосованих до лазання по деревах і хапання їжі, а високоорганізвані, з тонкими нюансами.

Крім іншого, процесом письма керують ті ділянки головного мозку, які відповідають за нормальну роботу рухового, зорового та слухового аналізатора. Тому можете уявити, наскільки важко дитячому організму, який ще не сформувався повністю, одночасно керувати всіма цими органами для якісного виконання згаданих завдань.

Індивідуальність розвитку всіх цих органів, нервових зв'язків між ними, навіть стан м'язової системи, а також індивідуальне вміння формувати образи в уяві та рухати їх, безумовно, впливає на специфічність почерку кожної дитини.

Фахівці, які вивчають зв'язок між почерком і психофізіологічними особливостями людини, вважають, що кінцеве формування почерку, як і всього організму, закінчується приблизно у 25 років. Але й після цього можуть спостерігатися зміни почерку, викликані хворобами, специфічними станами та іншими причинами, які в нашому розумінні погіршують почерк.

Почерк залежить від характеру

Доведено, що храктер людини та її почерк - взаємопов'язані, і за почерком можна діагностувати риси характеру. Кажуть навіть, що штучно змінюючи почерк, можна корегувати характер (так звана графотерапія).

У дітей 6-7 років, коли вони починають вчитися писати, характер ще не сформований. Окремі його риси перебувають у початковому стані й відповідно впливають на почерк. У маленьких школярів, які дещо неврівноважені, занадто рухливі, іноді агресивні та імпульсивні, почерк характеризується більшими, ніж в інших дітей, буквами, їх елементи мають кутоподібну форму, натиск і нахил непостійні, написання без лінійок для них майже неможливе, тому що рядки «повзуть» догори або донизу. В інших школяриків - малопомітних у дитячому колективі, сором’язливих, тривожних і плаксивих - може проявлятись «тремтіння» у «стінках» букв, слабкий натиск, який постійно змінюється, менший у порівнянні з іншими дітьми розмір літер. При написанні на нелінованому папері цей розмір може зменшуватись до кінця рядка.

Коли ж ми сваримось на дітей, то викликаємо у них відповідні емоції, які в одного виявляються у формі зустрічної агресії, а в іншого підвищується рівень тривоги. Діти починають писати зі ще більшим недотриманням лінії рядка, різними за розміром буквами з «танцюючим» нахилом. Врешті почерк стає жахливим, і ми, сприймаючи це все за лінь і відсутність наполегливості, починаємо застосовувати більш жорсткі (але марні у цій ситуації) методи виховання.

Діти, формування писемних навичок у яких відбувається в таких екстремальних умовах, як правило, так і не навчаються писати красиво. Але це ще півбіди. Ми в такий спосіб ламаємо індивідуальність, неправильно формуємо характер, що з часом може призвести до неможливості нормального творчого розвитку особистості.

Нерідко у першокласників проявляється так зване «дзеркальне письмо» (написання всіх літер «навпаки»). Така ознака в дорослої людини є тривожним симптомом, бо може свідчити про порушення в сигнальних системах, можливе ураження тих частин головного мозку, які відповідають за роботу зорового аналізатора. Але в дітей ця помилка має сприйматися спокійно, оскільки у них цей аналізатор і його зв'язки з іншими ділянками головного мозку та органами нервової системи ще недостатньо розвинуті, дише формуються. Також «дзеркальне письмо» може спостерігатись у дорослих лівшів, штучно перевчених писати правою рукою.

Деякі діти при написанні під диктовку можуть замінювати літери, які позначають близькі звуки («ж» на «ш», «з» на «с»), що пов'язано з поки що недорозвинутим слуховим аналізатором. Як правило, у тих дітей, яким змалку співають колискові, дають слухати музику, вчать їх співати і розповідати вірші, слухові аналізатори працюють краще. Якщо ви з дитиною багато малювали, звертали її увагу на дрібні деталі будов, дерев, машин, обговорювали, що бачив малюк протягом дня й уві сні, то, відповідно, розвивали і його зоровий аналізатор.

Коли з віком у дітей розвиваються ті психологічні якості, які роблять особистість більш спокійною, стійкою і адаптованою до зовнішніх подразників - поступово і почерк вирівнюється, стають стабільними нахил і натиск, напрямок рядків та інші ознаки. У школі діти багато пишуть, що сприяє формуванню писемної навички. При цьому організм проходить через ряд спроб та помилок, що дозволяє вибрати й створити свій індивідуальний стиль письма, що відрізняється від інших. А поки всі системи організму вашої дитини не будуть працювати якісно, почерк буде формуватись. І на цьому етапі він не може бути ідеальним.

Як батькам реагувати на поганий почерк у дитини?

Якщо дитина пише погано за наявності хорошого фізичного здоров’я, то це може свідчити про її поганий психологічний стан. Але загалом такого поняття як «поганий почерк» у дитини молодшого віку фактично не існує. Школяр тільки вчиться писати, і навички писання у нього ще не сформовані. Буває навіть, що на початку шкільного року дитина пише гарно, а за кілька місяців її почерк змінюється в гірший бік. Це яскраве свідчення того, що психологічний стан дитини змінився, і батькам варто оперативно реагувати на такі зміни – не просто засісти за письмовий стіл разом з дитиною і взятися за коригування почерку, а й поліпшити її мотивацію та інтерес до писання.

Як привчити дитину писати гарно і правильно

1. Стежити, чи правильно дитина сидить. Саме цього вчать у школі: правильне положення за столом, нахил голови, рук, напрямок освітлення. Треба слідкувати за осанкою: спина має бути пряма, не згорблена. Ноги розташовуються під прямими кутом до підлоги, стопи мають стояти прямо на підлозі або на підставці для ніг. Зошит потрібно притримувати лівою рукою (для тих, хто пише правою), при цьому він має лежати не рівно, а під нахилом. Таким чином, дитина має писати прямо, а нахил праворуч утворюється за рахунок нахилу зошита.

2. Правильно тримати ручку. Ручка має бути зручною, не надто товстою і не надто тонкою, аби пальці дитини вільно її охоплювали. Також вона має бути без ребер, бо вони можуть бути незручними і боляче тиснути на пальці. Ручка має лежати на лівій стороні середнього пальця, вказівний має притримувати її зверху і зліва, а великий має підтримувати ручку з лівого боку. При цьому всі три пальці мають бути трохи заокругленими. Важливо, аби дитина не сильно стискала ручку та не надто сильно прогинала палець, бо це призведе до перевантаження м’язів долоні і швидкого втомлювання, навіть до деформації суглобів. Оптимальна відстань від кінця ручки до вказівного пальця – 2 см. Діти вчаться писати у дитсадках, проте завданням вихователя не є навчати тримати ручку правильно. Саме тому до школи, батьки повинні навчити дитину тримати ручку правильно

3. Не робіть безглуздих зауважень. Фрази «ти знову сидиш неправильно» чи «ти знову неправильно тримаєш ручку» нічим не допоможуть. Дитина має чітко усвідомлювати що добре, а що погано. Тому треба не тільки пояснювати, а й самостійно коригувати положення дитини за письмовим столом.

4. Починати якомога раніше. На формування почерку впливає загальний розвиток дитини. Тобто, що раніше й інтенсивніше батьки почнуть працювати з дитиною, то краще дитина почне говорити і писати.

5. Не поспішайте переходити на зошити з прямими лініями. Якщо у дитині важко дається правильне писання, то краще продовжити навчання у зошитах з косими лініями. З часом це допоможе виправити вади почерку. Це стосується і наступного переходу на зошити з широкими лініями.

6. Не кричіть і не бийте. Крик і биття аж ніяк не вплине позитивно. Може навіть навпаки відбити бажання писати. Краще допомгти дитині сконцентруватись на виконанні завдання, будучи поруч і всіляко підбадьорюючи школяра.

ВИННИЦА.info