Через 68 років орден збитого вінницького пілота повернувся у рідне село

 Ця дивовижна історія «повернення» бойової нагороди Дмитра Яворського на рідну подільську землю, до села Безводного, що на Ямпільщині цілком може стати сценарієм для нового фільму. Фільму про страшну війну, про смерть за два місяці до перемоги, про похоронку та материнське горе... А ще диво, що через 68 років принесло щасливу звістку та коробочку із орденом героя у маленьке село на Вінниччині.

Минулого тижня на Ямпільщині біля меморіалу загиблим у Безводному (колишній Феліціянівці), плакали, здається всі — малі й сиві... Бо скільки тисяч наших дідів-прадідів досі залишаються невідомими солдатами і кожне повернуте із небуття ім’я героя — це свято!

Зник Дмитро Яворський у квітні далекого 1945-го, коли його родина з подільської Феліціанівка отримала скорботну звістку, що їхній син і брат пілот-винищувач пропав безвісти... Адже при невідомих обставинах не повернувся з бойового завдання 23 березня 1945 року. Було це в районі Маркдосф неподалік міста Франфурт-на-Одері...

Батько та брати пропалого безвісти Дмитра протягом багатьох десятиліть марно оббивали пороги архівів та інших військових відомств, бажаючи дізнатись хоч щось про його загибель. Але до цьогорічного літа пошуки були марні, а на всі запити приходили лише скупі чиновницькі відписки.

Минулого тижня після цілої серії перемовин військовий аташе посольства Росії в Україні привіз у Безводне та вручив родичам безвісти зниклого Дмитра Яворського найдорожчий в житті подарунок. Його бойовий орден! А ще історію мандрів цієї нагороди, в яку важко повірити, але попри все — це правда...

Бо кілька років тому колекціонер з Росії мешканець міста Єкатеринбург Олександр Гладков перебуваючи в Німеччині у приватних справах на одному з аукціонів зацікавився і придбав комплект нагород, фотографій та документів німецького пілота. Це був ас 51-ї винищувальної ескадри Люфтваффе «Мельдерс» унтер-офіцер Армін Мехлінг і серед його німецьких нагород дивним чином був гвинтовий Орден Вітчизняної війни І-го ступеня. Із пояснень аукціоністів стало зрозуміло, що цю нагороду німецький пілот зняв в якості трофея зі збитого радянського пілота... Адже Армін Мехлінг вважався асом Люфтваффе, бо мав на своєму рахунку 6 збитих радянських літаків. Всі перемоги він отримав, літаючи в складі JG51 (група ІІІ) на винищувачі FW-190.

До речі, в кінці війни не дивлячись на повітряну перевагу нашої авіації радянські льотчики гинули десятками та сотнями. Бо згідно архівних даних всього за березень 1945 року пілоти ескадри JG зробили 588 вильотів, в яких збили 82 радянських літаки, підбили 3 танки та 16 вантажівок. Власні втрати німців - 32 літаки і 20 льотчиків.

 А головний герой пошуків безводнівського пілота — колекціонер Олександр Гладков знайшовши на радянському ордені номер № 533009,, вирішив знайти рідних власника нагороди. Так крок за кроком доля радянського пілота із Вінниччини та обставини його загибелі знаходили документальне підтвердження. Бо протягом кількох місяців пошуків у російських і німецьких архівах та через німецьку пошукову організацію VBGOe. V (спілка по пошуку загиблих у Східній Європі) Гладков з’ясував, що орден належить старшому лейтенанту 176-го винищувального авіаційного полку 283-ї авіаційної винищувальної дивізії Яворському Дмитру Миколайовичу. Подолянин отримав нагороду 22 березня 1945 року і згідно всіх військовий традицій мав її як слід “обмити” і ні в якому разі не одягати на перший після нагородження виліт. Але всупереч забобон і прикмет Дмитро Миколайович пробив дірку в кителі, прикрутив орден і носив відзнаку всього один єдиний день... Бо наступного дня його бойовий виліт в район Франфурта-на-Одері став для нього останнім...

А пошук родичів пілота із Безводного росіянин провів через всім відомий сайт “Однокласники”, де знайшов групу історичного пошуку «Історія Феліціянівки-Безводного». І вже спільно із вчителем української мови і літератури з Безводного Володимиром Бойком колекціонер із Єкатеринбургу вийшов на рідного брата пілота — Антона Миколайовича . Нині всі деталі цього російсько-українського проекту надруковані в російському альманасі

«Петербургский коллекционер».

А щоб особисто передати нагороду вінничанина в Україну Олександру Гладкову довелось виходити на посольство Росії, бо вивозити бойові нагороди із Російської Федерації заборонено законом. Тому Посол Росії в Україні особисто відрядив у Безводне для почесної місії передачі ордена Великої Вітчизняної війни І ступеня № 533009 спеціального аташе посольства Кирила Мирзоєва. І 16 липня 2013 року в селі відбулася подія, що вже внесена в історію громади. Бо в цей день найбільше біля меморіалу загиблим хвилювався в очікуванні посольського гостя рідний брат загиблого - Антон Яворський. Він тримав у руках один-єдиний лист від брата Дмитра, датований квітнем 1944 року, подяки від командування… і ту саму похоронку.

Коли біля сільради зупинилась біла «Тойота» з дипломатичними номерами, а з неї вийшов молодий чоловік із червоною коробочкою в руках, родичі Дмитра Яворського з Моївки та Безводного не змогли стримати сліз... Так безвісти зниклий пілот-винищувач “повернувся” в рідне село і свою родину через 68 років після війни. А громада села вже підтримала пропозицію місцевого голови та священника надати російському пошуковцю з Єкатеринбургу Олександру Гладкову звання почесного громадянина Феліціянівки-Безводного.

Роман Ковальський, для ВИННИЦА.info