Авангардного Христа пообіцяв привезти у Вінницю Любомир Мартинюк

Це вже третя виставка, з якою художник, який успішно виставляється у Верховній Раді і має власну майстерню у Київському ботанічного саду, приїздить до Вінниці. У нас він вже майже, як рідний, і саме його картини у «Арт-Шику» продаються найкраще.

- Нещодавно три його картини у нас купили іноземці і вони полетіли аж у Австралію, - говорить мистецтвознавець галереї Оксана Несторович. – Любомир Мартинюк – дуже плідний і талановитий художник, за розвитком якого украй цікаво спостерігати, а головне – він дуже цікава людина, від якої завжди заряджаєшся найкращими емоціями. Нинішню виставку ми не випадково назвали «Живопис», бо живопис – його щирий стан душі, це те, чим Любомир живе і дихає кожну хвилину свого життя.

Найважче, зізнається мистецтвознавець, було вибрати картини для експозиції. Адже на рахунку Любомира Мартинюка їх уже понад 5000 тисяч! Картини він пише у рекордний термін, витрачаючи максимум півтори години на кожну, постійно влаштовує мистецькі пленери у мальовничих куточках України і в голові тримає сотні нових ідей.

Серед 30 вражаючих своєю красою і соковитістю кольорів пейзажів і квітів, виконаних у фірмовому авангардному стилі художника, особливо вирізняється полотно «В променях любові». Чарівні копиці сіна Любомир Мартинюк написав буквально місяць тому під час своїх гостин у Закарпатті. На відміну від інших робіт, у яких переважають рельєфи, мастихінні мазки і просто вичавлені з тюбика контури, у цій картині відкривається інша сторона художника, яка тяжіє до акварельної тонкості.

- Цю картину я мріяла привезти, аби показати, що Любомир Мартинюк може бути ще й таким, - зазначає Оксана Несторович. – Виявилося, що раніше він саме так малював. У нього був дуже тонкий барвистий стіг, а на полотні залишалися напівпрозорі шари. Для багатьох, думаю, це також буде несподіванкою.

«Світло життя»

«Золота осінь межгір’я»

Сам художник зізнається, намалювати йому хочеться усе, що він бачить довкола. Він настільки закоханий у цей світ, що готовий годинами милуватися небом і квітами, кожну з яких малює по 20-30 разів, шукаючи свого ідеалу.

- Я обожнюю малювати квіти, тому що завжди відчуваю, що вони усміхаються мені. Цей захват огортає і надихає! – ділиться Любомир Мартинюк.

Колись він перемалював усі напрямки сучасного мистецтва, від абстракції до повного супрематизму, у Львівській академії мистецтв виставляв білі полотна, пояснюючи, що це його пошуки. А сьогодні радіє, що його роботи стали дуже простими, як і він сам.

- Інколи доходить до банальності і деякі роботи навіть схожі на звичайну палітру, але я відчуваю тепло, дивлячись на ці картини, бо саме вони відображають мою душу – просту і дитячу, - зізнається художник.

«Життю радіючи»

Влаштовуючи виставки у Верховній Раді і престижних столичних музеях, Любомир Мартинюк залишається навдивовижу відкритою і простою людиною. Він з посмішкою згадує, як всі 9 років навчання у Косовському коледжі декоративно-прикладного мистецтва та Львівській національній академії мистецтв його щосеместру були готові виключити на сміливі експерименти, а кохана дівчина Леся, портрет якої колись став його найпершим малюнком, твердо заборонила хлопцеві іще колись малювати. Проти були й рідні, коли у 8-му класі Любомир, який завжди сидів з незаймано-білим аркушем на уроках малювання, зненацька заявив, що стане художником. Та його тяга до творчості переборола все.

Сьогодні поряд з митцем любляча дружина Людмила, яка подарувала йому чотирьох дітей. Для усіх них прихід у татову майстерню – справжнє свято. А дружина, на подив усіх, нещодавно й сама почала малювати. Художник радіє, місяць тому таку достойну авангардну абстракцію намалювала, що й не повірив одразу.

«Піднесені вітром»

«В обіймах сонця»

- Я обожнюю біблейський вислів: «Чим серце наповнене, тим говорять вуста. Яке дерево всередині, такі його плоди. Яке джерело, така його вода». Головна місія людини - бути самою собою і я радію, що зараз Бог посилає мені таких учнів, які у 40-50 і навіть 60 років вирішили взятися за пензля. Їм я готовий віддати свою душу, бо вони зрозуміли свій сенс життя, - говорить Любомир. – Свій я теж давно знайшов, тому бережу кожну хвилину творчості.

Окрім написання власного живопису, Любомир Мартинюк завжди знаходить час для співпраці із Львівським театром Леся Курбаса. Створює декорації для мінімум двох вистав на рік. Зокрема, у недавній постановці за поемою Ліни Костенко «Сніг у Флоренції» вуглем на папері створив гігантські малюнки нереалізованого флорентійського скульптора Джованні Франческо Рустичі, чий талант пропав марно.

«Віра»

«Поезія любові»

Також щороку Любомир Мартинюк займається благодійністю у дитбудинках, оживляючи кількаметрові стіни своєю творчістю. А вже за місяць він поїде у Меджибізький замок, де буде розмальовувати фресками у авангардному стилі місцевий храм.

- Це запрошення я отримав після своєї виставки «20 поглядів на Ісуса Христа», яка влітку пройшла у Київському музеї Тараса Шевченка, - розповідає Любомир Мартинюк. – Це було головне випробування у моєму житті! Я боявся, що люди камінням закидають, побачивши не того Христа, якого звикли бачити…

Напередодні кожного Нового року Любомир Мартинюк вигадує, чому присвятити рік. У нього був рік мудрості, прориву, боротьби, а 2013-й, рік свого 33-річчя, він вирішив присвятити Господу. Тільки вирішив - і з січня почав бачити на стінах, стелі й буквально всюди образи Ісуса Христа - реалістичні фантастичні підказки для майбутніх картин. Це і підштовхнуло художника побороти свій страх перед релігійною тематикою.

- Багато хто можуть не повірити, але, малюючи, я завжди чув голос Господа, який мені говорив: «Я буду малювати за тебе. Тільки не бійся і не контролюй. Я намалюю себе таким, яким світ ще не бачив», - розповідає Любомир Мартинюк.

За півроку він створив 77 зображень Ісуса Христа, на картинах спеціально робив старовинне тло: дряпаючи і посипаючи піском, руйнував рельєф, а потім на ньому писав аквареллю. Його виставка у Києві викликала небувалий ажіотаж, адже релігію в авангарді захотів побачити кожен.

- Зараз мені запропонували привезти цю виставку у Вінницький краєзнавчий музей, - тішиться Любомир Мартинюк. – І я з радістю приїду до вас знову, адже Вінниця для мене – особливе місто. Тут недавно я зустрів своїх перших вчителів: Віктора Антончика і Олексія Альошкіна з села Букатинка Чернівецького району Вінницької області. Я вчився із сином Альошкіна і якось приїжджав до них на літо. На все життя в мені залишилась любов до тамтешніх велетенських соняшників, які я потім по пам’яті малював сотні разів.

- Коли Любомир привезе свою «Христову виставку» - це буде справжня подія, - запевняє Оксана Несторович. – Його сакральний живопис по підходу мені нагадав роботи російського класика Миколи Ге, присвячені Христу. З тією лише різницею, що трагічність моменту Ге передає трепетними мазками, а Любомир - через фактуру. Вона у нього вражаюче жива і дихаюча! Багато його робіт вимагають придивляння і зусилля над собою: фізичного - око настроїти, і морального - щоб прочитати розповідь. І разом з тим у нього є традиційні левкаси, які нагадують давньоруський розпис храмів. Впевнена, багатьом ці картини сподобаються!

А поки що вінничани можуть насолодитися виставкою «Живопис» Любомира Мартинюка у галереї «Арт-Шик» (вул. Архітектора Артинова, 12а) по будням з 10.00 до 20.00, в суботу – з 11.00 до 19.00 і в неділю – з 11.00 до 18.00.

«Свіча»

«Золото осені»

Для довідки

Любомир Мартинюк народився 1980 року в селі Солотвин Богородчанського району Івано-Франківської області. Мистецьку освіту отримав у Косовському коледжі декоративно-прикладного мистецтва ім. В.І.Касіяна (відділення художнього розпису) та Львівській національній академії мистецтв (відділення сакрального та монументального живопису).

Починаючи з 1998 року презентує свої твори на персональних та збірних виставках Івано-Франківська, Львова, Києва, Черкас. Живе і працює у Києві. Організатор та постійний учасник живописних пленерів у Карпатах.

Валентина Кирильчук, ВИННИЦА.info