Антон Бойдаченко: «Вінниця не стала промисловим центром, тому хочемо ми чи ні, але майбутнє нашого міста залежить від долі малого та середнього бізнесу»

Чому ростуть ціни, що перешкоджає вінницьким підприємцям будувати бізнес і чому цієї весни влада почує думку про себе навіть від боязких і терпеливих громадян, розповів для ВИННИЦА.info вінницький підприємець і політик, депутат Вінницької міської ради від ВО «Свобода» Антон Бойдаченко.

- Чи спростив новий Податковий кодекс життя підприємцям?

- Ні, проблем не поменшало. Наведу вам свіжий приклад. 15 лютого цього року Податкова вводить нову декларацію, яку треба було здати вже 20 лютого. Телефоную у Податкову і питаю, де можна взяти бланк декларації. Відповідь – шукайте в Інтернеті. В мережі вона з'явилася лише за три дні. Бухгалтер шокований, вистоює в довжелезній черзі, щоб встигнути здати цю форму 1ДС. В кінці дізнається, що термін здачі подовжили ще на місяць. Якщо така вакханалія нас очікує протягом року, то це дуже велика проблема. Назвати таке ставлення до підприємців перспективною податковою реформою язик не повертається. До речі, за невчасну здачу згаданої мною форми 1 ДС штраф 170 гривень. Це нібито не так вже і багато. Але, уявіть собі, 12 тисяч вінницьких підприємців заплатять його. Вийде два мільйони гривень зайвих видатків вінницького бізнесу. А постраждають через підвищення цін ще й покупці та користувачі послуг. Я хочу, щоб наші люди зрозуміли, що проблеми та утиски підприємництва торкаються не лише підприємців.

- Які найбільші перешкоди для розвитку бізнесу в Україні?

- По-перше, у нас неефективна та несправедлива система оподаткування. Готуючи новий Податковий Кодекс, уряд Азарова – Тігіпка порушив процедурні вимоги та не врахував пропозицій підприємців. Я був у складі робочої групи, яка від підприємців Вінниччини брала участь у роботі «круглого столу» в Києві. За півтори години ми «встигли» обговорити усі 500 сторінок кодексу. Хіба це достатньо. Все ж таки, я та інші учасники обговорення внесли чіткі пропозиції до проекту кодексу, але до цього часу нам невідомо чи були вони взяті до уваги.

Друга проблема, це тотальна система державного контролю. Ще у 2007 році був прийнятий Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Але, на жаль, він не виконується контролюючими органами. Більшість органів державного нагляду не затвердили чіткий перелік питань, які підлягають перевірці. Тому одне і те ж саме перевіряють кілька органів контролю. Малий бізнес перевіряють так само часто, як і великий. У минулому році було перевірено 84% малих підприємств, а середніх і великих – 100%. Серед країн колишнього СССР Україна займає перше місце по кількості перевірок. У цьому напрямку ми навіть обігнали у 2008 році Таджикистан.

- Все ж таки деякі представники нинішньої влади заявляють, що послабили дозвільну систему для підприємців.

- Це неправда. Система видачі дозволів на ведення підприємницької діяльності за минулий рік суттєво ускладнилася. Я сам підприємець, і знаю з власного досвіду, що отримання дозволів займає багато часу та потребує чимало витрат. У розвинутих європейських країнах дозвільну систему спрощують. Італія з 2000 року запровадила так звану, декларативну дозвільну систему. В результаті – кількість паперів, які потребують підписів для отримання дозволу зменшилася там у шість разів. Наприклад, італійський підприємець зобов’язується сам стежити за тими ж правилами пожежної безпеки, бо розуміє, що в разі пожежі нестиме відповідальність. А у нас, в Україні, кількість людей, які загинули на пожежах найбільша серед країн СНД. Хоча у кожного будинку є експертний висновок пожежників. Окрім цього, загальна сума витрат українських підприємців на отримання різноманітних дозволів у минулому році склала майже два мільярди гривень. А це ж все потім входить у вартість продукції. Отже, ціни ростуть, ще й тому, що постійно зростає кількість необхідних для ведення бізнесу дозволів та плата за них.

- Антоне Павловичу, розкажіть трохи більше про труднощі з перевірками.

- Незабутнім для мене є 2005 рік, коли за один тиждень було проведено 72 перевірки моєї мережі магазинів «Аміго» у Вінниці. Місяць я не міг повноцінно займатися підприємницькою діяльністю. Опісля, ще кілька місяців мої справи розглядалися в суді. Свої інтереси я відстояв, але витратив для цього дуже багато часу, сил і коштів. Тому чим більше перевірок, тим ціна вище, а коли перевірок менше товар дешевшає.

- Яка, на вашу думку, пострадянська країна створила найкращі умови для ведення бізнесу?

- Грузія. До речі, грузини за основу саме українську модель спрощеної системи оподаткування, яку знищує нинішній уряд Азарова – Тігіпка. У Грузії зробили все правильно – влада сіла за круглий стіл з підприємцями, склала так звану «карту хабарів», тобто вичислили усі корупційні ланцюги і викинули їх зі схеми.

- Як охарактеризуєте умови ведення бізнесу у Вінниці?

- Бізнес ледь-ледь виживає, а міська рада на чолі з міським головою Володимиром Гройсманом, виділяє у цьому році на підтримку малого бізнесу 25 тисяч гривень, а на посилення перевірок підприємств, у яких зменшуються доходи, виділяє податківцям на останній сесії 300 тисяч гривень. Деякі підприємці роками не можуть отримати дозвіл чи погодження від міської влади, маючи на руках навіть рішення судів на свою користь. Узурпувавши владу в місті вони продовжують чинити свавілля.

На жаль, Вінниця не стала промисловим центром, тому хочемо ми чи ні, але майбутнє нашого міста залежить від долі малого та середнього бізнесу. Місцева влада, як ніхто, мала б не допускати до закриття жодного, навіть найменшого приватного бізнесу. Бо наслідки його згортання відчує в першу чергу місцевий бюджет, а також місцева громада. Банкрутство будь-якого підприємства у місті має розцінюватися, як надзвичайна пригода, як «ЧП».

- Які пропозиції щодо розвитку підприємництва має Всеукраїнське об'єднання «Свобода»?

- У нашій Програмі захисту українців є багато пропозицій. Наприклад, ми за те аби скасувати корупційний ПДВ, встановити податок на розкіш, встановити для підприємств верхню межу усіх податків та зборів на рівні 30%. Замість цілої низки нині існуючих платежів, а це і податок з доходів фізичних осіб, збори у пенсійний фонд, соцстрах, фонд безробіття, чорнобильський фонд, запровадити єдиний соціальний податок з доходів громадян з базовою ставкою у розмірі 20%. Наш принцип такий: «Малий бізнес – малі податки, великий бізнес – великі податки» і жодних офшорних зон. Українські підприємці платять неймовірну високу ціну за свій найменший успіх. Вони залишилися в Україні і намагаються вижити всупереч постійним намаганням тієї чи іншої влади роздавити їх. Дехто рахує їхні доходи, але мало хто зауважує їхній 16 –годинний робочий день, безсонні ночі, тиск контролюючих органів. Фактично всі вони мають валютні кредити, які стає все важче виплачувати, а нових доступних кредитів чомусь не видають. Я не знаю жодного підприємця, який міг би собі дозволити відпустку більше двох тижнів. Підприємці витрачають багато сил, здоров'я, нервів. Не маючи жодної підтримки з боку держави підприємець сплачує податки та створює робочі місця.

- Чи вийдуть підприємці на акції протесту цієї весни?

- І не тільки підприємці. Недолуга економічна, соціальна та українофобська діяльність нинішньої влади примусить сказати своє ставлення до неї навіть найтерплячіших.

Спілкувався Андрій Човновий, для ВИННИЦА.info