Андрій Парубій: Від подій на Майдані залежить політична карта Європи

 Комендант Майдану, народний депутат України від ВО «Батьківщина» Андрій Парубій розповів в інтерв’ю, чому «регіонали» не хочуть повертати Конституцію 2004 року, чому міліція не розшукує зниклих активістів та коли будуть звільнені адміністративні будівлі. 

— Чому в парламенті немає порозуміння між опозицією та більшістю? 

— Влада не усвідомлює, що відбувається на Майдані. Вона думає, що, затягуючи час, зможе розпорошити енергію Майдану. Є таке уявлення. Очевидно, так шепочуть політтехнологи. Та вони не розуміють, що кожен день зволікання з переговорами, кожен день невиконання вимог Майдану веде до ще більшої напруги, яка може будь-якої миті перейти в активну фазу. Влада просто провокує людей своїми діями. Були задекларовані певні наміри… Один із них — повернення до Конституції 2004 року. Усі чекали продуктивної роботи в парламенті, та Верховна Рада вдалася до гальмування цього процесу. І ми вважаємо, що це вибухонебезпечно. Це саме по собі є провокацією.

— Невже «регіонали» і позафракційні депутати не бояться громадянського вибуху? 

— Страх перед Януковичем більший, аніж страх перед Майданом. Я думаю, що в цьому криється розгадка. Вони чекали, коли Янукович поїде до Сочі, і сподівалися, що якось воно минеться. Але Майдан вимагає від Верховної Ради не пустопорожніх балачок, а рішень. І якщо вони думають, що, обгородившись кордонами міліції в урядовому кварталі, можуть знов затягувати час, то дуже глибоко помиляються. 

Я говорив з багатьма депутатами-«регіоналами». Кажу: люди добрі, ваша політика і ваші дії призвели до того, що в XXI столітті на центральній площі однієї з європейських держав гинуть молоді люди. Скільки крові вам ще треба, щоб ви почули Майдан і почали виконувати його вимоги? Але, на жаль, в Партії регіонів тиск Януковича посилюється, він намагається взяти фракцію під контроль. І тому я ще раз звертаюся до них: хлопці, зупиніться і задумайтеся! Якщо не буде негайних рішень, ми можемо мати новий виток протестів і конфліктів. 

— 16 січня парламент ухвалив сумнозвісні закони Колесніченка-Олійника. Люди чекали якоїсь реакції від опозиції на Віче, і коли цього не відбулося, почалися бої на Грушевського. Вам не здається, що нині ситуація аналогічна? Люди очікували на відкриття сесії і конструктивні рішення, а натомість спостерігають за пасивними обговореннями. 

— Майдан — це живий енергетичний потік. І коли Майдан бачить, що робляться кроки на виконання вимог, то готовий чекати. Тому ми багато днів не проводили активних дій. Відбулася відставка уряду, скасування «законів 16 січня», потроху відпускають наших активістів — нехай навіть поки що під домашній арешт. Ми вважаємо це позитивним сигналом. Але це тільки початок виконання наших вимог. Не треба забувати про дочасні президентські вибори, повернення Конституції 2004 року, підписання Угоди про асоціацію з ЄС, виконання так званого закону про амністію… І всі ці вимоги актуальні. Ще раз наголошу, що відсутність відповідних кроків влади назустріч — це провокація і поштовх до зростання напруги. 

— А чи відставка президента за даних умов не є надсерйозною вимогою? Чи може бути компромісом повернення до Конституції 2004 року, згідно з якою вибори мають відбудуться на півроку раніше?

— Це і є компроміс. І Янукович говорив, що це питання може бути розглянуте на засіданні ВР. Якщо вибори будуть проведені в жовтні, ми готові трактувати їх як дочасні. 

— З приводу тих людей, які зникли на Майдані. Чому це досі не є предметом розгляду парламенту?

— Верховна Рада в даному випадку просто ховає голову в пісок. Чимало людей зникли безвісти, і ми самостійно намагаємося їх шукати. Підрозділи Майдану і Автомайдану фактично виконують роботу СБУ та міліції. Правоохоронні органи повинні займатися не Майданом, а пошуком тих бандитських формувань, які викрадають людей, і з’ясовувати місцезнаходження зниклих. Переслідування ж активістів лише провокуватиме нові злочини. 

— Але міліція каже, що ви не звертаєтеся до них за допомогою…

— Ми передали не тільки прізвища тих, хто зник, але й назви бандитських формувань, які, на наше переконання, викрадають людей. Можу додати, що ці банди мають контакт із російським кримінальним світом. Між іншим, на Майдані дуже відчувається присутність Кремля в різних проявах: від криміналу до політики впливу і тиску. 

— Майдан став центром геополітичної боротьби. До нас постійно приїжджають провідні світові політики… Тим часом Янукович поїхав до Путіна. Це означає, що українські політики реально не керують державою?

— Часто повторюю, що протести на Майдані стосуються не просто внутрішньої політики держави, а геополітики. Бо насправді від нинішніх подій в Україні залежить політична карта Європи і світу. І це є великою відповідальністю для нас. Тому підкреслюю: за вирішенням тактичних питань ми не повинні забувати про стратегічні. Про те, з чого почався Майдан — Угоди про асоціацію з ЄС. І однією з ключових вимог людей є саме підписання цієї Угоди, яка унеможливить входження до Митного союзу. Бо навіть якщо інші умови будуть виконані, Янукович може покласти Україну під Кремль, і ми станемо колонією, як Білорусь. Тобто ми маємо не допустити стратегічного повернення нашої держави в інший бік. 

Ми розуміємо, що для Росії дуже вигідне жорстке протистояння в Україні — аж до розв’язання громадянської війни. Це їхній сценарій. І нещодавнє рішення кримського парламенту (ВР АРК готує звернення до президента РФ із проханням гарантувати статус автономії і захистити інтереси кримчан. — Прим. ред.) — це дзвіночок із Кремля щодо розколу країни. Що робити, аби цього не допустити? Швидко приймати рішення. Люди, які сидять у Верховній Раді, мають збагнути, що зволікання втягує Україну в розвиток чужого сценарію. Поки наші політики цього не зрозуміють, ми весь час ризикуємо опинитися в геополітичних іграх Кремля. 

— У «регіоналів» є групи, які контролюються Фірташем, Ахметовим… У випадку розколу або громадянської війни ці люди втрачають дуже багато. Чому сьогодні ми не бачимо позиції «їхніх» депутатів?

— Коли ми приймали той так званий закон про амністію, я запитав депутатів із більшості: що ви робите, люди добрі? І в декого були сльози на очах. Вони готові були голосувати наш законопроект. Тому й змушений був приїхати Янукович, щоб їх переламати. Вони усвідомлюють, що відбувається, але їхній страх призводить до позиції відсиджування. 

— ЄС досі готовий підписати Угоду з Україною. А якою може бути реакція з боку Росії? 

— За останні два тижні я мав змогу поспілкуватися з усіма провідними політиками, які побували в Україні, оскільки всі вони приходять на Майдан. Я мав змогу говорити з послами всіх держав… Тому хочу сказати, що страхи перед РФ є перебільшеними. Європейці ж натомість готові не просто повернутися до підписання Угоди, а й допомогти фінансово. Ця допомога зможе вивести державу з економічної кризи та убезпечити від тих ризиків, які можливі через бойкот з боку Росії. Потрібна тільки політична воля. 

— У військовій доктрині РФ записано, що ця країна може використовувати війська для захисту своїх громадян на території інших держав. Ми маємо кримський прецедент. Чи не здається вам, що, оскільки Україна не є членом НАТО, це може бути небезпечно? 

— Будь-який день сьогодні в Україні є небезпечним і важким. Але коли ми визначимося з напрямком, стане легше. Яка б не була сила в Росії, у світі є набагато більші сили. 

— А загалом варто ставити питання про вступ України до НАТО?

— Безперечно. Вступ до ЄС і НАТО — стратегічні завдання для забезпечення національної, економічної, енергетичної та інформаційної безпеки. Вирішивши ці питання (як Литва і Польща), ми знімемо всю напругу, яка зберігається між нами і РФ. А перебування у сірій зоні перетворює Україну на поле для інформаційних та економічних воєн. 

— Незабаром настане дата, коли треба буде звільнити всі адмінбудівлі. Що робити, якщо влада не піде на компроміс?

— Ми взагалі не розглядаємо варіанту звільнення будівель. В законі вони, як сомалійські пірати, зазначили, що відпустять заручників за певних умов. Однак зараз динаміка йде позитивна. Кожного дня під домашній арешт (поки що!) звільняють по 40–50 осіб. І до тих пір, поки всі заарештовані не будуть на волі, ні про які звільнення адмінбудівель не може бути мови. Бо ж чимало хлопців із самооборони ні в чому не винні — їх схопили тільки за те, що вони прогулювалися Києвом із жовто-синіми стрічками. Тому не може бути жодної торгівлі. І тільки після повного звільнення ми можемо говорити про подальші дії. Та паралельно ВР має приймати рішення. Якщо ж влада не піде компроміс, ми повертаємось до нульового циклу — до 21 листопада, коли розпочався мітинг… 

За матеріалами «5 каналу»