75% вінничан марно витрачають час на співбесідах

При пошуку роботи респонденти часто змушені марнувати час в походах на безрезультатні співбесіди. Проте вони не знімають з себе провину за невдалий пошук роботи: не завжди вдається успішно презентувати себе роботодавцеві.

Пошукачі скаржаться також на начальників та HR-фахівців. Найчастіше вони нарікають на неправдиву інформацію у вакансіях, неадекватних керівників, питання особистого, інтимного характеру, затягнуті співбесіди і низьку кваліфікацію HR-менеджера.

До таких висновків прийшов Дослідницький центр Міжнародного кадрового порталу hh.ua.

Часті співбесіди – це практично правило при пошуку роботи, адже чим більше пропозицій, тим кращий вибір. Однак підходящих вакансій в актуальних економічних умовах не так і багато – ходити на співбесіди частіше, ніж раз на тиждень, можуть лише 40% пошукачів. Вкрай мало опитаних влаштувалися на хорошу роботу відразу після першої співбесіди (3%). Ще третина пошукачів при останньому пошуку роботи ходили на співбесіди раз на місяць або навіть рідше. Деяким особливо не щастить, вони мріють потрапити хоча б на одну співбесіду. Один з респондентів написав нам: «У мене таке відчуття, що HR-менеджери моє резюме не читають. Відправляю, а відповіді немає. Мені 52, грамотний фахівець і управлінець, в чому причина – не зрозумію».

Половина офісних працівників скаржиться, що лише даремно витратили свій час на більшості співбесід. 25% − оптимісти, вони впевнені, що навіть невдале інтерв'ю, зрештою, було для них корисним.

У невдачах на співбесіді 85% опитаних звинувачують себе. Лише 15% пошукачів впевнені, що їх не оцінили гідно з вини роботодавця. Найпопулярніша причина провалу – погана самопрезентація роботодавцеві (59%). В інших випадках робота кандидатам здається зовсім нецікавою (28%) або посада занадто складною (14%). Серед докладних пояснень часто зустрічалися такі: «рівень запропонованої заробітної плати озвучувався лише на співбесіді і не виправдовував моїх надій» або «менеджер подав невірну інформацію про вакансію, що спричинило за собою непорозуміння з керівником».

Лише п'ята частина респондентів (20%) ніколи не потрапляла ситуації, коли співбесіда виявлялася невдалою з вини наймача. 80% такий досвід мають і розповідали про нього вельми емоційно. Найчастіше скаржаться на неповну, недостовірну або зовсім неправдиву інформацію про посаду, зазначену у вакансії. Третій частині респондентів доводилося відповідати на некоректні, неадекватні питання співбесідника, а ще 12% мали досвід стресового інтерв'ю.

Ми попросили респондентів поділитися історією найбільш невдалої співбесіди. В результаті було отримано близько 300 історій, в яких пошукачі розповіли про те, що найбільше «наболіло».

Перше, про що згадують, розповідаючи про невдачі, це питання які ставлять на співбесіді. З усіх історій про невдалі питання на співбесіді не було жодної про питання стосовно проф. кваліфікації. Що виводило пошукачів з себе, так це розпитування про особисте або «психологічної» спрямованості.

«Мене запросили на посаду маркетинг-менеджера в одне видання. Спочатку HR-менеджер розпитувала мене про дату і час мого народження, про сім'ю. Про роботу нічого не питали. Далі мене запросили в іншу кімнату, де крім мене був присутній ще один кандидат. Нас почали розпитувати про сильні та слабкі риси характеру, про хобі, про літературу, паралельно критикуючи, наприклад, літературні смаки і змушуючи аналізувати життєву позицію іншого пошукача. Це все тривало близько 2-х годин, про досвід роботи, про проф. навички так і не спитали, в кінці я поставила питання, навіщо мене питали про час народження, на що мені відповіли: так ми визначаємо, чи підходите ви мені чи ні. На що я вирішила, що чесно не підходжу, і пішла».

Тут є два види подразників – стандартні, шаблонні питання («Ваші сильні і слабкі сторони», «Ким ви себе бачите через 10 років у нашій компанії» тощо) і нестандартні, а головне незрозумілі пошукачеві питання. Варто ще раз звернути увагу, що і перші, і другі дратують лише тоді, коли їх суттєво більше, ніж кваліфікаційних завдань.

Окремо варто згадати про некоректні питання про особисте життя. У таких випадках часто має місце гендерна особливість – у пошукачок в процесі інтерв'ю частіше цікавляться приватним життям, ніж у пошукачів.

«Роботодавці надто цікавляться приватним життям кандидата, навіть скажу – занадто, і мало цікавляться професійними якостями претендента на вакансію. Це відбувалося майже на кожній співбесіді».

ТОП-3 найбільш несподіваних і неприємних запитань на співбесіді може виглядати, наприклад, так:

«Як ви поведете себе, якщо побачите на своєму робочому столі пил?»

«Чому Ви не хочете зробити аборт, якщо завагітнієте, ви що в секту ходите?»

«А скільки кімнат у вас в квартирі?»

Ще серед «нестандартних» питань не по суті часто згадували:

• Заповнення психологічних опитувальників або виконання тестів, яке тривало більше ніж сама співбесіда. Особливою любов'ю у пошукачів користується тест «Неіснуюча тварина».

• Астрологічна, нумерологічна та інша «езотерична» діагностика.

• Завдання на логіку або завдання, які визначають непотрібні для посади здібності. Наприклад, математичні задачки з підручника середньої школи при співбесіді на посаду аналітика, або логічні задачки для працівника прес-служби.

Не подобалося претендентам і те, в якій манері проводяться співбесіди – упереджене ставлення до пошукачів виходячи з їхньої статі, сфери діяльності, іноді зовнішності. Найнеприємніші (але і найчастіші) історії про масові співбесіди, в ході яких пошукачів змушують конкурувати між собою відкрито. Нерідкі випадки, коли для того, щоб зайняти посаду рядового менеджера, необхідно пройти 5-6 рівнів співбесіди, розтягнуті в часі.

Але, мабуть, найчастіше історіями про невдалі співбесіди були зізнання про проблеми з тайм-менеджментом. Кожна друга-третя історія − саме про запізнення, очікування і затримки роботодавця. Головне, що навіть успішне проходження такого інтерв'ю, часто закінчується відмовою пошукача від посади – висновок про організацію праці в компанії зроблено ще на етапі відбору. Найяскравішу історію наводимо нижче.

«Співбесіда в колл-центр. На вакансію була величезна черга у вузькому коридорі, сидіти було ніде. Поки до мене дійшла черга (через кілька годин), все, що я змогла сказати спеціалістові за столом, так це запитати, де у них туалет. Коли вийшла, переосмислила потрібність цієї роботи для себе і вже не повернулася».

Серед інших популярних причин невдалих інтерв'ю – низька кваліфікація HR-менеджера. На думку по шукачів, на недостатній професіоналізм рекрутера вказують такі прояви, як відсутність зворотного зв'язку, неготовність ставити питання, що визначають кваліфікаційний рівень, недостатня інформація про компанію (часто при упередженому допиті на співбесіді), непунктуальність, заплутаність і непрозорість процедур відбору.

Якщо при всіх зазначених вище мінусах пошукачі могли закрити очі і погодитися на посаду, яка цікавить, то в деяких випадках їм однозначно доводилося рятуватися втечею. Так буває, якщо роботодавець веде себе неадекватно, нетактовно чи просто по-хамськи:

«Роботодавець всю співбесіду витріщався на мій бюст, хоча я була пристойно одягнена, без декольте і взагалі, «бізнес-лук».

«Неадекватний генеральний директор. Все залежить від його настрою. Матюки. Не можу цього терпіти».

«У двох словах: 1) потенційний бос, який проводив співбесіду, вів себе по-хамськи (облаяв мої попередні місця роботи, хоча тоді у мене вибору не було, де і ким працювати); 2) він же при мені вилаяв підлеглих за. .. перевитрату пакувального матеріалу! Нібито «не треба надто замотувати, і так до клієнта дійде...»

«Директор (чоловік) поводився зовсім неадекватно. Не дивився в мій бік, відводив очі, ставив недоречні запитання, перебивав і пробував знайти помилки в моєму резюме (з червоною ручкою в руках). В кінці співбесіди взагалі зім'яв моє резюме ».

«Роботодавець поводився дивно, тримав відкритим вікно при -15˚С морозу, довелося навіть одягнути верхній одяг. І, мабуть, начитавшись про всякого роду «креативні» інтерв'ю, проведені у великих компаніях (типу Гугла), вирішив бути оригінальним – посеред інтерв’ю замовк, задумався хвилин на 10, витягнув з кишені сорочки ручку, і ... наступні півгодини нею милувався, розповідаючи, що вона (ручка): синя, може писати, може просто лежати, може включатися, може вимикатися, може бути аксесуаром, а ще може бути червоною. Людина явно була далека від світу цього)). Після 30 (!) хвилин прийшов до тями, сказав спасибі, що його вислухали, і все. Співбесіда була у великому банку, на позицію маркетолога».

Ще одна причина невдалих пошуків роботи – обман у вакансіях, випадки махінацій. Найчастіше такі випадки бувають у торговельних компаніях і мережевому маркетингу, але не тільки:

«Мене, звичайно, здивувало, що офіс знаходився на верхньому поверсі житлової будівлі. Але я відважно поїхала. Уточнила поверх у чоловіка, який їхав ліфтом разом зі мною. Я назвала номер квартири при цьому. Він невимовно здивувався, і повідомив, що він – директор фірми, в яку я їду, і йому нічого не відомо про співбесіду. Я показала газету і сказала, що домовилася про зустріч по телефону. Він дуже розсердився, що його заступник займається самоуправством. Попросив у мене газету, сказав, що розбереться з цією людиною, а мені повідомив, що такої вакансії немає. Тим же ліфтом я поїхала вниз, радіючи, що, схоже, легко відбулася».

«Співбесіда проходила в «Леонардо», на вакансію, яку я хотіла. Пошукавши в інтернеті інформацію про компанію, я була задоволена. На ділі ж виявилося що це – інша компанія, на співбесіду прийшло близько 15 чоловік на той же час. Цього було достатньо, щоб зрозуміти, що це афера. З цікавості я залишилася на співбесіду, але всі підозри підтвердилися. Мені запропонували «управління інвестиційними активами», купити програму і працювати з дому».

Дані були отримані в результаті опитування, що проходило серед зареєстрованих користувачів сайту hh.ua в лютому 2013 року. В опитуванні взяли участь 2315 респондентів, серед яких 47% − чоловіки, 53% − жінки віком від 21 до 40 років.

ВИННИЦА.info