33-й канал: «Старшу сестру перефарбуємо в брюнетку – і буде у нас своя «ВIА Гра»

«Старшу сестру перефарбуємо в брюнетку – і буде у нас своя «ВIА Гра»

Двійнята Аня і Алла Осадчі кажуть, що не проти колись вийти заміж за братів-близнюків

Читачам сподобався народний конкурс на кращу розповідь про близнят, двійнят, трійнят. Ми вдячні усім небайдужим вінничанам, які уже відгукнулись на пропозицію редакції і заявили про свою унікальність на сторінках «33-го каналу». Закликаємо проявити ініціативу й інших та вкотре нагадуємо, що вік і стать учасників необмежені. Сьогодні знайомимо вас з черговою порцією «подвійного» щастя.

У них збігаються перші літери імені, дата і рік народження, група крові, вуз, спеціальність, парта… Повірте, список довжелезний, мов Китайська стіна. Та що там: сестри Осадчі, навіть завітавши до нас у редакцію, рефлекторно сіли на один стілець і хоча поряд стояло кілька вільних – так і залишились на ньому, обнявшись на час інтерв’ю. Нерозлийвода! І так 19 років, відколи з’явились на цей світ, зробивши неабиякий «сюрприз» татові, який мріяв про сина-богатиря – до пари старшій на 3,5 року донечці Олені.

– Саме поїхав у відрядження в Польщу і не встиг на пологи, мобільних не було, то трошки ошелешила його звістка по приїзді, що знову лелека приніс не просто дівчинку, а одразу двох, — усміхаються двійнятка. — Але зараз натішитись своїм домашнім «гаремом» ніяк не може і переконує, що радий такому «збоєві».

Вони не перше подібне диво генетики у своєму роду: по лінії батька народились трійнята, а по маминій – аж дві пари близнят, яких жінка залюбки іноді гляділа, потайки мріючи про аналогічне. Мабуть, бажання було настільки сильним, що небесна канцелярія його задовольнила.

– Я на 15 хвилин старша і за характером лідер, люблю керувати, — не приховує Аня. – Аллочка стриманіша – піддається, але це не заважає, а, навпаки, ще більше скріплює нашу ідеальну парочку. Рідні розповідають, що в дитинстві ми вреднючі були – усіляких збитків добряче робили, немов дзиґи. Як не дивно, і між собою сварились частенько: то ляльки не поділили, то цукерки, але коли треба було захистити від тих, хто ображав у пісочниці чи садочку, то горою одна за одну ставали. Зараз так само. Іноді також чорна кішка пробігає і бувають непорозуміння, але більше двох хвилин «дутись» не можемо і миримось миттєво. Розлуки відстанню не знали жодного дня — скрізь разом. Це як назва фільму «Я і моя тінь». А що, прикольно!

Одягались переважно однаково аж до минулого літа.

– Чесно кажучи, це завжди трохи дратувало, — каже Алла. – От і задумали ми радикально змінити імідж і здивувати всіх. Тож, нікого не попередивши, зайшли у перукарню русявими, а вийшли звідти: я — блондинкою, а сестра – руденькою, з абсолютно різними зачісками. Дівчата – третьокурсниці Вінницького кооперативного інституту, майбутні банківські працівниці. Одногрупники аж роти повідкривали і одразу не второпали, що за «новенькі». Деякі жартували, що лишилось підбити старшу Леночку перефарбуватись на брюнетку і буде у нас своя «ВІА Гра».

Все можливо, адже двійнятка Осадчі самі пишуть пісні й мають непогані вокальні дані, попри те, що без музичної освіти. Поки тішать солоденькими голосами родичів-друзів, а далі – хто його знає… Ще нагородив Бог їх спільним талантом і хобі – малювання та фотографії.

Смаки і щодо їжі, одягу, і хлопців та всього іншого також ідентичні, але стверджують, що давно уклали «договір» — хай хоч Бред Пітт, але ні в якому разі не будуть конкурентками на «амурному» фронті. А от щоб вийти заміж, наприклад, за братів-близнюків, то кажуть, що вже неодноразово проскакувала така думка.

– Ох, цікаво, які, а головне – скільки дітей народилося б в результаті незвичного експерименту, — підморгують красуні.

Буквально через кожне слово з вдячністю згадували третю сестричку.

– Ми у неї, вважай, вкрали дитинство, бо сама ще маленькою була, а вже допомагала мамі нас глядіти, ходила у магазин за молоком, — пригадують дівчата. – І сміх і гріх: якось ненька відлучилась у ванну випрати пелюшки, а ми розплакались, то Оленка, ви собі уявіть – у 3 роки – вмочила у мед дві соски – хотіла по-хитрому втихомирити. Але так бідолашна нахилилась у колиску, що та перевернулась і в результаті вже всі троє ми нили на підлозі.

І в Ані, і в Алли дуже рідкісна група крові, як у Ісуса Христа – четверта.

– Хай Господь милує, щоб колись знадобилось переливання, — серйозно розмірковують співрозмовниці й додають, тримаючись за руки, — як приємно десь глибоко в душі знати, що є на світі донор, який не вагався б і секунди…

Тетяна ДУБОГРIЙ