33-й канал: Сестрам Горам – останній вінницькій трійні тисячоліття – при їх народженні «33-й канал» збирав дитячий одяг, колиски і навіть памперси

Сестрам Горам – останній вінницькій трійні тисячоліття – при їх народженні «33-й канал» збирав дитячий одяг, колиски і навіть памперси

Сьогодні дівчатка вже самі перечитують вирізки газет, де про них 11 років тому писалося, і разом з мамою дякують усім небайдужим людям, які допомагали їхній багатодітній сім’ї.

Популярний серед наших читачів конкурс про близнюків, двійнят, трійнят та четверню не міг оминути унікальну історію Світлани Гори та її молодших доньок – трійню Майю, Яну та Марину. Дівчатка народилися 6 грудня 1999 року, тому їх одразу назвали останньою вінницькою трійнею тисячоліття.

46-річна Світлана Гора розповідає, що з дитинства мріяла мати велику сім’ю і багато діток. Коли трійня з’явилася на світ, у мами вже було четверо дітей, наймолодшій з яких був лише один річок.

— На мене дивилися як на ненормальну, коли я черговий раз прийшла вагітною до гінеколога. Здивуванню не було меж, коли виявилося, що я ношу два плоди. Третю дівчинку побачили аж на п’ятому місяці вагітності. Майя була під двома сестричками і народилася найменшою – всього 1300 грамів, — після одинадцяти років перерви Світлана Гора знову розповідає нашому кореспонденту про найщасливішу мить у своєму житті. – Хоча я була вже досвідченою мамою, але ці пологи були непередбачуваними та дуже важкими. Робили кесарів розтин, бо діти лежали у горизонтальному положенні.

Два місяці трійня була під пильним оком медиків. Коли їх нарешті виписали додому, на багатодітну маму чекав приємний сюрприз. Матеріальну підтримку багатодітній сім’ї тоді надавали звідусіль – і з роботи, де працювали батьки Гори, і міські чиновники, і просто чужі, але небайдужі люди. До збору дитячих речей, меблів та навіть памперсів для наймолодших героїв наших публікацій долучилися й читачі «33-го каналу». Люди приносили коляски, колиски, навіть холодильник. Одягу, пелюшок було мішками. Усе передали новонародженій трійні та решті діткам сім’ї Гори.

— Люди навіть не представлялися, заносили коробки, а ми лиш дякувати встигали. Пам’ятаю, ящиками привозили ковбаси, соки, солодощі. От якби зараз хоча б усі ці наїдки повернути, — замріялася багатодітна мати. – Зараз ми ледь кінці з кінцями зводимо. Усю соціальну допомогу, яку я отримую, на харчі витрачаємо, та й не завжди вистачає.

Квартиру в «панельці», яку Горам подарувала міська рада, сім’я змінила на приватний будинок. Сподівалися, що на ділянці землі зможуть вирощувати фрукти та овочі, тим самим економити на продуктах. Але на п’яти сотках присадибної ділянки, як виявилося, Світлані важко розвернутися «на повну».

— Посадили невеличкий садочок. Вирощуємо огірки, кабачки, гарбузи, зелень, — те, що не займає великих площ. Картоплі садити ніде, доводиться купувати. Щомісяця по 200-250 кілограмів, за зиму — півтори тонни виходить.

На апетит у сім’ї Гори ніхто не скаржиться, кожного дня споживають 4-5 буханок хліба, до 20 штук яєць, які несуть домашні кури. Але не часто господиня дому балує дітей гречаною кашею.

— Це для нас дорога страва, за один раз потрібно 3-4 кілограми варити.

46-річна мама на роботу не ходить, увесь час присвячує догляду за дітьми. Щоб приготувати сніданок та відправити усіх на роботу чи на навчання, Світлана встає о четвертій ранку. Коли хатні розійшлися, прибирає у будинку та біжить за покупками. Полегшити мамин труд намагаються 11-річні трійнята. Дівчатка по черзі чергують на кухні та прибирають свою кімнату. Мама натомість допомагає їм з уроками.

— Майя, Яна та Маринка дуже активні діти. З тих пір, як вони виросли з колиски, мені доводиться контролювати кожен їхній крок. Пам’ятаю, коли тільки навчилися ходити, усі троє вилізли на сервант. Що вони там робили — тільки здогадуватися можна. Коли, почувши жахливий писк, вбігла у кімнату, діти звисали з тумбочки, яка ледь не перевернулася. Вони і досі непосиди — стрибають, бігають і кожні п’ять хвилин гукають: «Мамо! Мамо!» — характеризує трійню Світлана Леонідівна. – Усі троє мають схильність до гімнастики, хочуть вчитися танцювати, але віддати їх у гуртки не дозволяє сімейний бюджет.

Титанічних зусиль мама докладає, щоб зібрати дітей у школу. Доводиться економити кожну копійку. Бабуся трійнят щороку звертається за матеріальною допомогою до міської влади. Каже, раніше до 1 вересня тисячу-дві виділяли, а останній раз тільки 500 гривень дали. Сестричкам довелося йти в школу зі старими рюкзаками.

Але цьогоріч на Миколая у сестер сталося диво. Їхній лист до святого потрапив на «5 канал», і чарівник виконав їхнє колективне бажання. Дівчаткам на свято від імені св. Миколая Петро Порошенко подарував ноутбук та екскурсію у Вінницький музей цукерок «Рошен». Разом з комп’ютером трійня намагається ще краще навчатися, але інколи кульгає дисципліна. У вільний час люблять гратися зі своїми домашніми улюбленцями – песиками та котиками, малювати та робити аплікації. На кожен день народження членів своєї великої сім’ї власноруч готують вітальні листівки та маленькі подаруночки.

У цієї сім’ї чимало труднощів, але тут завжди панують дружня атмосфера та взаємоповага. Усі негаразди вони звикли долати разом.

Спілкувалася Людмила ПОЛІЩУК