20-річний вінничанин витягнув товариша із зруйнованого бліндажу. Історія пекельної ночі на передовій

 Двоє вінничан потрапили під ворожий обстріл у зоні проведення АТО. В ніч проти Святої Варвари (17 грудня) хлопців накрило землею від зруйнованого артснарядом бліндажу. В непроглядній темряві під гул вибухів вони з останніх сил боролися за власне життя. 20-річний Вадим, обпечений, з осколками в тілі, витягнув з-під завалів свого товариша – 21-річного Василя.

Вінниця.info розпитала про найстрашнішу ніч на передовій.

Сталося все на території між Красногорівкою і Пісками.

«Ми спали в бліндажі… Прокинулися від того, що прилетіла земля і лунали вибухи. Бачу, Васька вже не спить... Сиділи розмовляли.

Раптом в бліндажі не стало світла, яке подавалося через генератор. Васька встав по фонарик, він був у нього в рюкзаку. Я перевернувся на сторону. В цю мить прилетів снаряд. Бліндаж розрило…

В голові такий страшний гул, пищало у вухах…», - згадує 20-річний Вадим Барденко.

Боєць розгріб від себе завали і кинувся до товариша.

«Чую Васька кричить: «Вадім!». Питаю його: «Ти де?» Було так темно, що зовсім нічого не видно. Прикладав долоню до носа і ледве бачив.

Він засвітив фонариком, я підліз, розгорнув мішки і балки. Васька «завис»… Я хоч трохи пригинався, коли літали снаряди, а він просто стояв. Не міг зрозуміти поранений чи ні. Я побачив тільки пошкоджену ногу», - говорить вінничанин.

Вадим взяв у руки ліхтарик і хлопці побігли окопами у бліндаж до лікарів.

«Васька побіг стрімголов, а я чув, як снаряди літали, то трохи боявся і пригинався… Двері санітари нам відкрили не зразу, думали, що ми просто ховаємося, бо самі злякались. Ваську зразу ж положили. Я скинув з себе обгорілу одежу і разом з «Доком» надавав допомогу, які тільки міг: перебинтували, вкололи знеболююче», - розказує Вадим.

З поля бою хлопців евакуювали на «БМП», в лікарню доправили на санітарному автомобілі.

Сьогодні Вадим залишається у хірургічному відділені Покровська Донецької області. У нього численні осколочні поранення, опіки руки і обличчя.

Вадим Барденко

Василя Жилу спочатку госпіталізували до Дніпра, потім – до Києва. 21-річний хлопець вже переніс 4 операції. Він і досі знаходиться в реанімаційному відділенні.

«Як мені розповів чоловік, коли снаряд залетів у бліндаж, все засипало землею. Вони вилізли самі. Вадим допомагав моєму чоловікові доповзти до медиків. Бо лікарі самі не прийшли, хоча бачили, де це все розірвалося.

У Покровську (Красноармійську) йому зробили важку операцію на печінці. За життя Василя цілу ніч боролися лікарі з Києва, Харкова і Одеси.

На другий день його доставили у Дніпро. Всі телеканали показували, що в лікарні Мечникова бійцю надавали всю допомогу, але там йому навіть губи ніхто не помочив…», - зізнається дружина Тетяна.

Сьогодні військовий знаходиться у Київському госпіталі. Під час обстрілу він отримав страшні травми: зламані ребра, сильне поранення печінки, уражені легені, осколки в ногах і руках. Попечене лице і тіло.

«Стан вже трішки кращий, він дихає сам, трішки їсть. Будемо пробувати вставати», - додає дружина захисника.

Обидва хлопці контрактники, на Сході з початку грудня. Найстрашніша ніч закарбується у їх пам’яті назавжди, але навряд чи стане останньою на передовій. У своїх 20 вони назавжди обрали Україну… 

Василь Жила із сім'єю

Вінниця.info, фото - соцмережі