19-річний вінничанин Давид займав черги, щоб записатись в тероборону, в результаті пішов у добробат боронити Київ

Російські солдати в Україну зайшли без оголошення війни. Повідомлення путіна про «спецоперацію» на Донбасі з одночасними ракетними ударами по Києву, Харкову, Вінниці і введенням військ на територію України для більшості українців було шоком. У той час як багато дорослих дядьків тікали від війни на Західну Україну і за кордон, молоді хлопці стали в черги, щоб записатись в територіальну оборону аби боронити свою землю. Один з них – 19-річний вінничанин Давид Пшеничний.

До війни, хлопець проводив у Вінниці історичні лекції та заходи патріотичного виховання. Після початку повномасштабного вторгнення російської армії на територію України, вирішив, що буде боронити свою країну.

«Для українського народу ця війна – священна. Ми мусимо перемогти ворога! Я не вважаю себе замалим для бойових дій. Хоч і в армії не служив, та проходив бойовий вишкіл у Вінниці. Пішов захищати Батьківщину. Адже це мій обов’язок перед батьками, рідними та Україною. Я тут народився, тут збираюсь жити та будувати свою майбутню сім’ю», - говорить Давид.

24-го лютого Давид пішов до вінницького штабу територіальної оборони. Розповідає, що був не один, а разом із друзями. Їх зібралось близько 30 осіб.

«Ми всі хотіли взяти участь у захисті нашої країни. Нас зібралась група близько 30 осіб. Хлопці віком від 18 до 35 років. Серед нас були і дівчата. Як зараз пам’ятаю той день. В черзі стояло близько 200 людей. І це тільки на одному штабі», - розповідає Давид.

За словами юнака, в той день черга до них не дійшла. Адже набирали старших чоловіків і тих, хто служив в армії.

«Серед моїх друзів взяли тільки тих, хто служив в армії. Всі інші разом вирішили, що прийдемо наступного дня. Вийшли з дому ще до відкриття штабу, о 6:50. Ще була комендантська година. Тому йшли пішки. Та нас також не взяли… Усіх записали в резерв та пообіцяли подзвонити. Ми вирішили, що не будемо марнувати часу. І записались ще у декілька добровольчих батальйонів. Я розумів, що не можу сидіти на місці, допоки, мої побратими – українці борються за незалежність нашої країни», - продовжує Давид.

Каже, що перші дні не міг змиритись з тим, що не задіяний в обороні країни. Тому ходив на патрулювання разом із місцевою поліцією, займався волонтерством: плів маскувальні сітки, робив бойові «коктелі» та навчався надавати першу медичну допомогу.

«Потім прийняли рішення вирушати у столицю. На службу пішли у добровольчий батальйон «Братство». Під керівництвом Дмитра Корчинського. Ми щоденно патрулювали вулиці столиці та їздили на бойові виїзди. Шукали мародерів та злодіїв. Тут нас навчали військовій тактиці, тактичній медицині та всьому іншому, що може знадобитись на війні. Місяць в Києві був важкий. Адже навколо столиці велись бойові дії. В самому місті війни не було. Проте, кожних 10 -15 хвилин були перестрілки та вибухи в різних районах Києва.

Хлопець розповідає, що за нього дуже хвилювалась матуся. Та все ж втримати удома юнака не змогла.

«Батьки – найрідніші люди. Я їх дуже поважаю та люблю. Проте вони знають мій впертий характер. Та розуміють, що прийняте мною рішення вже не обговорюється», - ділиться юнак.

Давид запевняє, що іншого виходу, як боротись за свою незалежність в українців немає. І каже, що кожен має зробити для перемоги те, що в його силах.

Його дівчина Олександра- студентка. Давид зізнатися, що вона навіть плакала, адже не хотіла відпускати його на війну.

«Ми з Олександрою довгий час разом. Підтримуємо та піклуємось один про одного. Вона дуже не хотіла, щоб їхав у Київ. Та розуміла, що я прийняв правильне рішення. Адже захищати Україну – мій обов’язок» - продовжує Давид.

«Я вважаю, що найгірше, що може статись із людиною на війні – загибель. Але тоді воїн стає героєм, якого пам’ятатимуть і шануватимуть завжди. Наші українські Збройні сили – дуже потужні! Навіть сумнівів не маю у перемозі над загарбником», - заявляє хлопець.

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info, спілкувалась Софія Копач